Валерій Пекар:

"Завдання України щодо США полягало в тому, щоби зберегти двопартійну підтримку, а ще бажано не стати точкою розбрату у внутрішньополітичній боротьбі.
Спочатку минулого року провалилася друга ціль, і нашої провини тут нема (ну або майже нема): глобальний вплив нашої війни виніс її на перші шпальта, тож вона увійшла в американський передвиборчий порядок денний. Краще було би цього уникнути, але я не знаю, як можна було би цього уникнути.
З цього моменту все пішло не так, тому що тема нашої війни стала гарячою картоплиною, якою перекидаються американські політики.
Трамп обіцяв моментально завершити війну, по суті примусивши Україну до припинення спротиву, і цю позицію Україна не могла не критикувати -- а це вже унеможливило збалансовані відносини з обома партіями.
Я не кажу, що не було помилок з нашого боку. Напевно, якісь необережні вислови були. Але з боку команди Трампа, як мені виглядає, був цілеспрямований пошук приводу для скандалу. Якщо добре шукати, знайти завжди можна.
Як ви розумієте, візит Зеленського на американський завод організовувала американська сторона, і яким літаком туди прямувати, вирішував не Зеленський і не Маркарова. Який літак дали, на такому і полетів. Хто з американських чиновників супроводжуватиме Зеленського по заводу (який належить Армії США), також не українське посольство визначало.
Халепа, але цілеспрямовано створена командою Трампа. Дуже погано, але це не наслідок наших помилок.
Двопартійної підтримки тепер не буде, або ж її доведеться складно відновлювати.
Я вже два тижні (після форуму YES) перебуваю у переконанні, що американської підтримки у 2025 не буде. Тому для мене в цих подіях нічого особливо неочікуваного нема. Погана історія мала погано закінчитися, так або інакше. Якщо треба довести, що винна невістка (закреслено) Україна, завжди знайдеться спосіб."