Томчук про Панішери.
Коли у 2022 році я потрапив у «поле», на передову, в хлопців, до яких я приєднався, був тільки один літачок, майже кустарно створений. Ми з ним одним мандрували по різних ділянках фронту, тихо робили з ним гарні справи. Пройшло тільки 2 роки, та сьогодні десь триста підрозділів мають на озброєнні цей ударний безпілотник малого класу. Оце я вважаю прикладом вдалого бізнесу.

Зрозуміло, що бізнес цей складний, що постійно треба робити апгрейд, встановлювати все нові конфігурації зв’язку, які ворог ще не вміє глушити. Коли вони навчаються глушити, ми знаходимо наступну конфігурацію, і так далі. Але є вже окрема компанія, яка займається тільки зв’язком для цих машин – радіо, відео, і майже кожного місяця йдуть все нові й нові апгрейди, бо ворог знаходить все нові й нові можливості, щоб глушити наші засоби, але наші інженери працюють та кожного разу знаходять щось, щоб вирішити проблему.

Про таке навіть не йшло мови ще у літку 2020. У багатьох підрозділах тоді командири були вражені просто тим фактом, що літак перелетів лінію фронту, вдарив по вказаній цілі та повернувся назад. Це було чаклунство. А тепер в нас багато всього, що дозволяє постійно знаходити все нові рішення. І так відбувається з усією зброєю.

Але навіть тепер, коли масове виробництво та держзамовлення, цей бізнес-кейс не є простим. Ще півроку тому на цей безпілотник виливалися цілі потоки бруду, замішаного на брехні: не злітає, не літає, не працює. Це робилося зацікавлені особи тут, в Україні. Це не йшло з росії. Але в компанії ніхто на це не звертав уваги, всі продовжували працювати, вдосконалювати, робити краще.

І компанія буде продовжувати працювати не через те, що ми такі вперті та стійкі до образ, а тому що у нас є ворог, і поки він існує, в компанії є найголовніша бізнес-ціль. За всі роки існування компанія-виробник не отримала жодної гривні прибутку, тільки самі проблеми і складнощі. Але це ні на що не впливає. Ми продовжуємо працювати.