Праєб'єн ( частина друга. Глава перша):

З телефонної розмови у готелі:
- Бонжур! Комансава?
- Савабьєн. Е туа?
- Савапраєб'єн… і атсосьєн!

21ше. Вокзал Бордо. Штірліц бил голадєн…(закреслено)…еееее….на виході з вокзалу ми побачили декілька військових з автоматами. На мить я відчув себе в Іраку, бо масовка переважно була арабського вигляду. Голод блокував всі наші емоції та логіку, тому ми забігли в перший заклад, де пропонували їжу. Перед цим, оглянувши меню на вході, мабуть за звичкою))) Після трапези довго намагався використати свої аппи з айфона та зловити вай фай, щоб зрозуміти куди нам прямувати. Тим часом Міша бомбив автомат з тікетами, ніби в Метро-Джекпоті))) На приблизному орієнтуванні вийшли на 6-ій(?) зупинці. Довго оглядали мапу на зупинці. Як виявилось, ми правильно вийшли буквально в 2ох кварталах від нашого готелю. Но ми нє іщєм льогкіх путєй і оббігавши з валізами по бруківці чудові квартали романтичного Бордо ми вийшли в центр. Зупинились потупити. І тут прямо на нас прямують 3 чоловіки при параді. Один з них Резо Чохонелідзе, інший його блатуватий шістка в піджаку з динамівською емблемою та якийсь француз-велетень. Міша по своїй старій схемі «Как прайті на Дєрібасавкую» спитав делегацію де тут готель «Опера». На що отримав відповідь про оперний театр. Але далі зав'язалась розмова. Ми були на розах, тому вони звернули на нас увагу. Питали як ми сюди діставались. Здивувались нашому маршруту, сказали, що ми молодці. Подякували за те, що приїхали. Ще тоді в мене промайнула думка про те, що якось занадто впевнено Резо розмовляв про надію зустрітись у Ліссабоні…

Завдяки керівництву Динамо колеса наших валіз не повідвалювались, бо ми досить швидко знайшли наш готель. Рецепшн з одного боку споруди, вхід з іншої. Образ Штірліца знов прокинувся в мені, коли ми розшифровували код парадної двері, навіть маючи підказку на брелоці з ключами. Конспірація!.. Якщо б я займався виробництовом ліфтів, то назвав цю марку «Клаустрофобія». Ліфт готеля реально розміром з мій холодильник!

Через деякий час ми зустріли Сашка. Перекинувшись деякими враженнями та остаточно заселившись ми вийшли з готелю. Маючи явкі і паролі..(закреслено) час до зустрічі з Юрком, ми пішли на захоплюючу прогулянку містом.