За проханням пана Краньчара(закреслено) valdemarua викладаю по частинам звіт з виєздних кузьмічів про виїзд в Бордо та Барселону.


Передмова:

Як це сталося, досі не розумію. Планував виїзд чисто в Барселону на Камп Ноу, при чому Лігу Чемпіонів. До сцяних ганчірок готовий, що проігнурував би Динамо. Але то була моя давня мрія!
(відриваючи ганчірки з обличчя)
Коротше кажучи, в группі почався срач, всі як на голках почали кіпішувати. Як наслідок збиралися в Тулузі та Бордо з різних напрямків. Міша, проявивши вищої міри шляхетність, якимось дивом погодився на трохи шаленуватий тріп в Барселону через Бордо. Прийшлось пожертвувати березневою ЛЧ на Камп Ноу, заради Динамо (нє нада аплодісмєнтаф). Звісно, багато зусиль та часу пішло на селектінг та підготування марш-кидку. Ніби відчуваючи мою некомпетентність, він на досвіді більшу частину роботи по вищезазначеним справам взяв на себе. Трохи метушні – віза, квитки на руках! Багато обговорень, орг питань, ніби ми організовували якись фест накшталт White Sensation.
19го ввечері за пляшкою шампанського ми розв'язали останні дилеми та пішли спати.

Хдє-нібудь в Тулузє, а там єщьо німнога і Бардооо…. (частина перша):

Пізній ранок 20го. Аеропорт Бориспіль. Тремінал D (від слова – «дебільний»). Не встигнувши потрапити в споруду мене вже вітали мусара))) за паління на території аеропорту. Виявились не бидлом (не впевнений). Зі зрозумінням тих, хто запізнюється на рейс відпустили безкоштовно)))
Часу в нас було багато, тому в зоні дуті фрєє почали з пива. Зустріли позитивних чоловіків з БЦ (яких я до цього не знав) та вижрали вагому порцію алкоголю. Але! Што нам снєг, што нам зной, што нам дождік пралівной… в літак взяли віскарь з собою!.. Це тільки те, що я бачив)))

Трідцать сєкунд, пальот нармальний!!! Спроби зарядити на розах були по-німецьки жорстко, але справедливо присічені фіциком(закреслено) стюардом-клоном Йоахіма Льова. Дорога до Франкфюрта була веселою та п'янкою. Ми по-американськи пили віскаря з пляшки у пакеті))) Тіпа шоб нє паліцца))) Я намагався передавати пляшку білоцерковцям, але вони відмовлялись. Судячи з атмосфери, відчував за плечами подих департації)))
З нами летіла жіноча команда з хоккею на траві «Сумчанка». Прямували вони до Світзерланда на якусь Лігу Чемпіонів, яка складалася з п'яти матчів. Всю перебіжку по аеропорту Франкфюрта до самого паспортного контролю ми бігли з ними, трохи заряжаючи на ескалаторі та вагоні внутрішнього метро. Бажали їм успіхів. Сказав їм, що можуть навіть з группи не вийти, але москалів мають розірвати. Дівчина з команди мене підтримала. Сказала, що самі за цим їдуть)))
Мушу зауважити, що наші заклики подіяли! «Сумчанка» виграла всі п'ять матчів і вийшла в елітний дивізіон Ліги Чемпіонів, в якому вони гратимуть наступного року!!! ( Не питайте які в них там формати, я – хз!)
Паспортний контроль був здоланий швидко (потім поясню чому) та з галасом, зі словами «ОК!» та гучним звуком печатки, посміхаючогося фріца. На питання Міши, де тут можна покурити, я побачив поруч, якісь кабінки, схожі на переодягальні в крамницях одягу. І впевнено сказав: «Smoking Room!» на що митник зауважив, що ось тут поруч офіцер поліції, так шо не треба. Кумедні ці фріци)))

Переліт Франкфюрт-ТуЛюсю я не пам'ятаю, бо мене щось прикимарило і я спав. Прокинувся від закликів стюарда зачинити свій столик для їжі. На якому було купа фантиків, залишки від їжі та 2 наночєкушкі від Хортиці. Міша робив вигляд, що він нєвкугсє)))
ТуЛюсю нас зустріла саме Тією Люсєю. Перша дівчина, яку я побачив у Франції ( це була робітниця аеропорта, яке нас зустрічала при вході в споруду) мене вразила до підкосу в колінах. Вона була схожа на Софі Марсо! В моїх мріях таких дівчат не було. Так акуратно вдягнена, такий витончений макіяж. І все без «передозування». Ти бачиш в ній не штучну красу, а природню. Яка всього-навсього підкреслена в міру досить якісною косметикою та досить якісним її нанесенням. Це просто фантастично! Ніби з обкладинки журналу, якого не існує…

Підняли щелепи. Вертаємось до справи!
Далі було гірше, на виході зі споруди аеропорту у місто нас зустріли два підараси, які в турецкій позі, знаходячись один навпроти одного перевіряли на смак язики одне одного. Міша був на куражі і чомусь вирішив, що саме вони знають как прайті на Дєрібасавскую)))
Потинявшись по вулиці, маючі в багажі шалені знання англійської мови і це на 8 осіб (як виявилось на Півдні Франції це не досить потрібні знання), ми таки сіли в якийсь автобус до вокзалу.
Бідний водій, дістав вже свого айфона, щоб він переклав йому наш спіч. Але плюнув і за 20 їурас повіз наш загін. Проїзд з людини взагалі коштує 5 їурас.
Звісно, автобус ми розірвали. Один позитивний хлопчина погодився поспілкуватися з Мішею, інший дивний турист полупокєр(закреслено) полухіппі відмовився пити нашу горілку. Всю дорогу від водія потребували решту))))
Вокзал. Зустріч з радіючим життям Сєрго (чому саме на вокзалі був такий вираз обличчя?) та відправлення БЦ-загону до Бордо.

Заселення. Трохи віскаря, вечеря в місцевому ресторані стейком з сирого м'яса, хаусвайн.
Напрямок до місцевого пабу, з впевненістю, що Мілан-Барса грають в 21-45))) Прийшли на 66 хвилину))) паб англійського стилю. Двіжуха, більшість дивляться стоячи, ми пили Гіннесс і судячи з усього ми там виглядали мажорами. Як я зрозумів більшість там підтримувала Мілан. Я засмутився. Наступного ранку все намагався згадати, коли останній раз Барса програвала з різницею більше одного м'яча… Міша на підвищеному куражі познайомився з двома франциками-бізниками. Досить прикольно поспілкувались на тему політики, життя та іншої фігні про яку говорять чоловіки тільки у стані алкогольного сп'яніння))) далі була дорога додому та намагання лягти спати, але я не маю права розголошувати такі речі)))…

21ше. Ранній ранок. Вихід з готелю. Вулиці вже всі помиті. Було приємно. До цього фраза у ванній з зубною щіткою у роті від Міші: «Как же мнє …(«яйце» на іспанській)». Далі тяга, ми не встигли поснідати. всю дорогу поруч з нами їхали подружжя. Дівчина щось писала, а її досить не худий кавалер жер всю дорогу все підряд. Заряд від Міши, так що було чути на чверть вагону: «Заєбал етат підар жрать!»)))
Зупинка в Бордо, ми щось затринділись і ледве встигли вибігти з вагону)
З подумками про сніданок ми взяли напрямок на вихід з вокзалу.