🍁 Не знаю, читає мене Віталій Портников чи ні (скоріше ні, тому що я маловідомий блогер у порівнянні зі стовпом української журналістики - і це не іронія), але сьогодні він підтвердив те, що я постійно кажу останніми тижнями: на цьому етапі нам необхідно залишити зусилля щодо намагань перетягнути на свою сторону країни глобального Півдня і повністю зосередитись на тих країнах, які нас підтримують, тих, хто реально впливає на процеси приєднання України до Євроатлантичної спільноти та тих, хто у майбутньому може створити реальні проблеми для Києва у цій площині.

А про інших ми подумаємо завтра, бо змінити їх позицію наразі вже не вдасться. Так що всі ці поїздки президента до країн Південно-Східної Азії - абсолютно ні про що. Та ще й за бюджетні кошти.

Надалі цитую Портникова:

Може, краще поцікавитись Трампом і Орбаном, аніж Сі Цзіньпіном? Може краще дати спокій «глобальному Півдню»?

У нас ще буде час на побудову стосунків з країнами цього розмаїтого конгломерату. Якщо ми виживемо, станемо членами Євросоюзу й відмовимося підтримати якийсь вигідний для Пекіну чи Нью-Делі контракт, лідери Китаю чи Індії самі будуть надзвонювати президенту України, обіцяти, пропонувати й навіть перепрошувати за те, що у критичний момент не проявили належних зусиль.

Але для цього нам потрібно вижити. Насамперед. Й ми з вами прекрасно розуміємо, що без рішучої підтримки Заходу — підтримки, що посилюється, а не послаблюється - така мета видається ілюзорною і недосяжною. Отже, геть від Пекіну!