Імперія має звичку розширюватися, це її базовий інстинкт, на який прямо вказав В. Сурков перед початком вторгнення 2022 року. Але імперія в стані маразму вже не пам'ятає, навіщо їй це потрібно.
Класики німецької геополітики та її російські послідовники на зразок Дугіна оперують поняттям "життєвого простору", який має розширюватися. Але одна справа розширюватися в умовах демографічного вибуху та стрімкої індустріалізації першої половини XX ст., і зовсім інша - це робити на спадному демографічному тренді і в умовах втрати цілих індустрій національної економіки.
Путін імітує розширення імперії. Він захоплює території, які йому не потрібні, і робить це лише для того, аби викликати імперський рефлекс у власного електорального ядра, яке так само далеко відірвалося від реальності, як і він сам. На цьому стоїть його легітимність. Але більше нічого на цьому не стоїть.
Насправді, Росія сьогодні ніякого "русского міра" не будує. "Русскіх" не вистачає вже навіть на ту територію, яку вона займає.
Об'єктивно кажучи, Путін спустошує степовий коридор над Каспійським, Азовським і Чорним морями, прокладаючи тим самих шлях для експансії тюркських народів Центральної Азії та іранських етносів Північного Кавказу, які перебувають ще досі в фазі демографічного зростання. Служба в російській армії, робота на будівництвах, кришування і віджимання бізнесу - це ті форми легалізації і отримання контролю над новими територіями, які дозволять новим господарям закріпитися економічно і соціально.
З іншого боку, на пострадянські азійські території дедалі сильніше буде тиснути закипаючий демографічний котел величезного регіону Афганістан-Пакистан-Індія.
Словом, історія повторюється. А Путін залишиться в ній як найбільший могильщик "русскіх"