БАНДЕРІВЕЦЬ НА СЛУЖБІ ДЯДЕЧКА СЕМА:
CОUNTDOWN TO ZERO.

Мене вже два дні катують питанням про кадрові чистки у нашій владі - я мовчу як партизан. але ж мовчати можна довго, але не вічно... Спробуємо піти від загального до локального.

Головна проблема "зеленої" влади, як загалом і усіх наших попередніх влад - відсутність будь якого уявлення про стратегічне планування. Судомні дії Президента та його підлеглих в стилі - "Загорілося тут - гасимо тут, там - поливаємо там", не можна по визначенню назвати плануванням. Влада не грає у шахи - вона грає максимум у "Чапаєва" недалекоглядно намагаючись знести з майданчика усе, що. на її думку їй заважає. Дії рефлекторні як у амеби яку штрикають голкою. І оце "зелене планування" регулярно призводить до наслідків для Держави Україна які можна характеризувати як "не катастрофа. але вкрай важко", Останній приклад "зеленого планування" розглянемо на прикладі виходу України з "Мораторію Бернса" коли Президент Зеленський відмовився включити об'єкти російського нафтогазової галузі у перелік "об'єктів енергетики" які не підлягають атакам з двох сторін. Апарати СНБО та ГУР повинні були провести наступні розрахунки та визначити можливості:

1. Чи має Україна достатньо засобів ураження щоби у доволі короткий термін уразити більшість НПЗ на європейській частині росії? Чому термін короткий? Тому, що прикрити доволі невелику кількість НПЗ системами ППО росія здатна - БПЛА доволі зручна мішень навіть для радянської "Шилки" і після прикриття об'єктів цими системами завдання стає якщо не нездійсненим, то вкрай важко здійсненим.
2. Чи може Україна зберегти свою енергетичну систему до осені у стані який забезпечить стабільне проходження опалювального сезону зважаючи на постійні удари по ній?
3. Які наслідки для населення та для суспільної думки взагалі будуть якщо енергетика не забезпечить українців теплом та світлом?
4. Як вплине "енергетична криза" на військову та цивільну промисловість України?
5. Чи зможе Україна нанести російській енергетиці якщо не паритетні, то відчутні для її стратегічної стійкості як держави втрати?
6. Чи зможуть наші удари по російській енергетиці викликати якщо не протести, то хоча би відчутне зростання протестних настроїв всередині росії?
7. Чи зможе Україна постійно лагодити пошкоджене обладнання зважаючи на те, що його запаси отримані від республік колишнього СРСР закінчуються?
8. Чи здатна Україна без західної допомоги забезпечити виробництво достатньої кількості БПЛА та достатні супутникові розвіддані для гарантованого обходу російських систем ППО враховуючи негативне ставлення союзників до подібних ударів?

Відповіді, на думку американців - вісім "ні", коли категоричні, коли "скоріше ні", Постає анекдотне питання від ворони до ведмедя у падаючому літаку:
- Ти літати вмієш? Ні? Так хулі ти вий...єшся та крила у літака відірвав? Я надав перелік питань дати відповідь на які запропонував нашому Президенту та його підлеглим директор ЦРУ Бернс після відмови Зеленського повернутися до подвійного мораторію на удари по енергетиці. На відповідь чекають не тільки американці, а й українці.

На превеликий жаль наша влада некомпетентна, вкрай погано та без мінімального стратегічного бачення наслідків певних рішень працюють ГУР та СНБО. Влада токсична - у неї не бажають йти працювати компетентні спеціалісти, а намагання Президента "перезавантажити" усе та усіх окрім свого "ближнього кола" призводить до того, що на заміну "перезавантаженим" приходять такі "відвантажені", що ситуація на місцях не покращується - стає гіршою. І я особисто підтримую рекомендації американців нашій владі - нам треба повертатися до "Мораторію Бернса" та зосередитися на ударах по військових об'єктах, підприємствах ВПК та стратегічним комунікаціям бидла. На усі інші ігри сил у Держави не вистачить. На превеликий жаль. І "відлік до нуля" за котрим може розпочатися реальна внутрішня дестабілізація держави під назвою Україна вже розпочався. І зупинити цей відлік доки ще не запізно. Розраховуємо на настійливість союзників, допомагаємо ЗСУ останнім, чекаємо на Контрнаступ і пам'ятаємо, що треба любити Україну в собі, а не себе в Україні. Інакше нам не вистояти і не перемогти.