«Сядите тут» – черговий офіцер тикає пальцем в точку на планшеті.
«Що там? Є укриття? Там хтось був?» - для мене ці питання це різниця між життям та смертю. Для нього ми лише два «карандашики». Тим паче придані. По великому рахунку йому на нас похуй. Проте він чесно каже «Не знаю. Просто точка на карті.»
Через декілька днів інший офіцер ставить мені задачу.
«Сядите тут, будете контролювати цей сектор»
«Звідти нічого не видно» - я був там пару днів тому і знаю що там трава і дерева, які закривають обзор. Але це ніяк не відображається на штабній мапі.
«Там все видно, треба зайняти цю позицію!» старлєй починає підвищувати на мене голос. Проте я не здаюся.
«Ви там взагалі були?»
«Був!»
«Коли?»
«Це не важливо!» - офіцер вже майже кричить.
Звісно ти там був. Пару місяців тому, коли це був відносний тил, всі хати були цілі і будь який прильот викликав розмов на тиждень ти проїзжав це місце на машині. Дуже сумніваюся, що ти тоді дивився, чи можна тут посадити спостережника.
Коли ми починали цю епопею, наші офіцери були поруч. Комроти, до якого ми були прикріплені, отримав важких поранення витаскуючи своїх людей з підбитого Бредлі.
З трьох командирів рот один загинув, один був поранений в перший тиждень. Їх заступники далі вели людей на штурм. Ті офіцери розуміли що коїться на полі бою. Коли командування гнало людей на фарш в них ставало духу сказать «Нахуй». Принаймі декому з них.
Ті офіцери були незручні, і невдовзі їх замінили.
Тепер рулить нова генерація. Офіцерів змінили Ахвіцери. Пани Ахвіцери не ходять на позиції, бо «Я вже походив в свій час». Сидіти під мінами в шанцях це прерогатива нижніх чинів. Ахвіцери керують всім з дронів і дуже часто реалії війни на землі для них велика загадка. Їх війна дуже схожа на комп'ютерну стратегію. Вони охуєнно знають як працювати розвідці, де ставати ПТУРам, вони всі класні снайпери, вони чудово знають звідки повинні стрілять танки. Мабуть саме тому ці люди загнали три Абрамси впритул до підарських позицій де їх і спалили. І якщо Абрамси ще викликають деякий суспільний резонанс, то на два десятки душ покладених за одну хату усім похуй.