Саботаж.

Ситуація з забезпеченням ЗСУ харчуванням сталася так, як і попереджала Дана Ярова. Але про все по черзі. Тому, давайте подивимся на продовження історії про пана Жумаділова. Сьогодні були провалені торги на постачання харчування для ЗСУ. Бо на них... ніхто не прийшов через відверто неадекватні умови. Прийшла одна компанія на 12 лотів, але вона не відповідає кваліфікаційним вимогам. Ще один лот отримала компанія, чия відповідність кваліфікації перевіряється. Не прийшли не лише старі постачальники, а й навіть ретейл. І це фіаско.

Пан Жумаділов скликав брифінг, на якому звинуватив ринок постачальників у змові. І в той же час заявив, що піде до цих самих постачальників, які нібито у змові і буде просити їх заключати із ДОТом прямі контракти. Вже незрозуміло – якщо ринок у змові, то чого ж ви до них біжите і благаєте, і готові відмовитися від Прозоро і повернутися до часів Резнікова?

Насправді ситуація дуже проста. Держава доручила пану Жумаділову нагодувати ЗСУ. А пан Жумаділов це доручення із тріском провалив. І тепер намагається повісити цю провину на «поганих» постачальників.

Ми побачили щонайменше дві грубі управлінські помилки. Або ж два злочини, оцінку мають дати відповідні структури.

Перша помилка: спочатку голова ДОТ виписав умови, якім чомусь відповідали лише великі торгівельні мережи. Від постачальників раптом стали вимагати, наприклад, наявності касових апаратів, що погодьтеся дещо дико, коли йдеться про гурт обсягом у мільярди. Ці умови були визнані незаконними рішеннями суду.

Помилка друга. Замість того, щоб врахувати рішення суду і просто прибрати дискримінаційні умови, пан Жумаділов робить дивне. Так, він прибирає ці умови, але й вводить нові умови. Які виглядають як каральні і репресивні. 20% за неприйняту Податковою накладну або 50% за день відтермінування поставки ставлять під питання можливість чесно працювати і отримувати прибуток. Ще більш дивно така жорсткість виглядає на тлі попередньої м’якості. Варто якось визначитися хто ти – військовий комуніст чи лібертаріанець?

Звісно, постачальників нові умови лякають, і вони про це кажуть. І коли дехто з о оченння пана Жумаділова каже про те, що постачальники «шантажують» ДОТ чи міністерство, то, вибачте це виглядає смішно. У нас такі потужні постачальники, що вони сильніші за державу? Серйозно? Це що за держава у нас така? Може не ті люди представляють Державу?

Може справа в іншому? А саме у тому, що чиновник не впорався із державним завданням? Не зміг зробити елементарне – організувати конкурентні тендери? Я нагадаю пану Жумаділову, у нас немає радянської системи. У нас вільна конкуренція. І капіталізм, не комунізм. І немає повинності в обов’язковому порядку приходити на державні тендери. Мета будь-якого бізнесу – прибуток. В інакшому випадку бізнес припиняє існування. Навіть під час війни. Бізнес можна обмежувати у відсотку прибутку при забезпеченні ЗСУ. Але не треба скачуватись у банальне ручне керування та знищення конкуренції чи навішування ярликів.

Тож, якщо уповноважений чиновник організує конкурс, на який ніхто не приходить, то це проблема чиновника, а не тих, хто не приходить. Бо торги були відкриті. Брати участь міг будь-хто. ДОТ сам запрошував учасників. І заявляти, що в країні не знайшлося підприємців, які б хотіли заробити і що всі без жодного виключення постачальники домовилися між собою – вважати інших ідіотами.

У нас слово «реформатор» багато хто розглядає як німб над свою головою та індульгенцію. Але насправді часто це просто маскувальна сітка для непрофесійності і корисливості. Пан Жумаділов скрізь скаржиться, що постачальники зривають реформу. Ок, постачальники погані. Але у чому реформа? Що заявку тепер на постачання тих самих продуктів військова частина надсилатиме не безпосередньо фірмі, а через ДОТ? І що гроші платитиме тепер не Міноборони, а ДОТ? Тобто пан Жумадилов вважає реформою факт того, що він тепер розпоряджатиметься державними грошима, а не інший чиновник? Адже предмет закупівлі не змінився, купується той самий набір продуктів, як і за часів Резнікова. В умовах оголошених торгів нічого не змінилося, порівняно з тим, що було за Рєзнікова. Крім шаленого збільшення штрафів. Це не реформа?

Це самодурство дрібного бариги, поставленого керувати великим і складним процесом. Як таксист на Сімферопольському вокзалі у туристичний сезон просто хоче більше грошей просто тому що це його місце. Ось тільки зараз на кону не заробіток таксиста, а обороноздатність країни. І ціна помилки – не втрата заробітку, а втрата українських міст. Якщо пан Жумаділов не може усвідомити, що він не зміг впоратися із тим, що йому доручила держава, то може це в змозі усвідомити хоча б міністр Умєров?

І що якщо двічі поспіль торги з постачання ЗСУ зриваються, то подальше вдавання, що все гаразд і все під контролем, може призвести до зриву харчування і, зрештою, до серйозних проблем на фронті. Відповідальність за це буде вже не на Жумаділові і навіть не на Умерові, а на президенті.

Береза