Вчора весь день за кермом. На медичці. Тій самій, яку привезли друзяки з Польщі. Яку спеціально для нашого підрозділу нарішав Діма "Бубусік". Яка працює 24\7, як скажена. Яка за менше ніж місяць накатала та навозила овердох...я. Яка паше як ота коняка.
І вчора я побачив те, що зігріло душу. Колони з вояками та технікою. Що їде на фронт.
Так, вони ще в новенькому пікселі, і техніка блищить, як у кота яйця. І прапори на кожній машині.
Але обличча у бійців злі та завзяті. Вони розуміють - куди їдуть. І в них руки сверблять, щоб потримати орка за горлянку.

Невже ще не все втрачено в головах людей? Невже ще є вояки в цьому війську?

Пацани, головне - будьте уважні та обережні. Треба не померти за Україну, а вбити за неї. І залишитися живими.

Най Бог береже вас, Побратими!