Мав нагоду почути наживо думку Оксани Корчинської щодо генерала Сирського, який у певної частини суспільства викликає нездорову реакцію. Так ось, відома волонтерка, яка опікується фронтовими стабпунктами, розповідала, як на початку вторгнення багато бійців-добровольців, хто був поранений і не загинув, стикалися з проблемою. Поки ти здоровий, ідеш у бій не задумуючись. Якщо не вийшло вийти з бою неушкодженим, у добровольців починалися проблеми. Бо їм не могли видати довідку про отримання бойової травми, себто поранення під час виконання бойового завдання. Користуючись особистими контактами і зв'язками (бо до війни була нардепом) Оксана багатьох воєначальників просила у таких випадках. І відгукувався тільки Сирський. Навела приклад з Захаром Бірюковим, який воював у ССО - ані командири цієї поважної структури, ані Залужний, не відповідали на смс, морозилися. Сирський попри завантаженість (та й структура у бійця була інша - ССО, не Сухопутні війська) через два дні надіслав фотокопію довідки важкопораненого бійця (яка підтвердила, де він відірвав кінцівки, щелепу і половину обличчя). Після цього воїна змогли оперувати і реабілітувати, у нас і в Німеччині. І зараз Захар Бірюков слугує прикладом незламності, мотивуючи важкопоранених, а Сирський головком ЗСУ.