Так чи є вихід з безвиході? Звичайно ж, є. Жити так, як вже 74 роки живе Тайвань. Не шукати миру з Росією – хіба що перемир'я. А шукати таких гарантій безпеки, які унеможливлять новий напад Росії на нашу територію. Розвиватися, але дбати про оборону як про головну задачу держави. Усвідомлювати, що до того часу, поки існуватиме російська держава, ми житимемо поруч із політичним вулканом. І так, ми можемо не залишити війну нашим дітям чи онукам – але вулкан поруч ми їм напевно залишимо. І знати, що вулкан є – це набагато краще, ніж думати, що за північнім кордоном – море миролюбності й покаяння.

Ну й останній, обов'язковий, хоча й нездійсненний пункт цієї програми виживання – у майбутньому голосувати не за тих, хто обіцяє вам домовитися з Росією й подивитися своїми дитячими оченятами в очі звіра.

А за тих, хто обіцяє від Росії відбитися.

Віталій Портников