Taras Zahorodniy
4 год ·
Щодо угоди з британцями
1. У світі великої політики як у житті - якщо ти чогось вартий, володієш корисним ресурсом або маєш гроші, то у тебе з'являється купа ніколи невідомих тобі родичів, різного роду людей, які від тебе чогось хочуть. З такими людьми багато, хто хоче дружити на всяк випадок, намагаються зробити послуги з надією на майбутні зворотні послуги. Коли розуміють перспективність, то намагаються перевести стосунки з такими людьми у довгострокові стосунки та затягнути у якісь проекти.
Якщо людина нічого собой не являє, то її навіть з днем народження не вітають зайвий раз. Бо вони, м'яко кажучи, нах нікому не потрібні.
2. Україна пройшла вже пройшла шлях від просто "перспективних хлопців та дівчат", коли нам давали зброю без будь яких договорів ( їх у нас немає ні з США, ні Францією, ні з Німеччиною тощо) до корисних людей, які володіють на цьому етапі корисними навичками утілізації різного роду дуже неприємних людей оптом та взроздріб. Це дуже корисна навичка у світі, якого чекає ціла серія війн.
3. Тому поява саме британців на горизонті з їх, по суті, союзницьким договором послужить каталізатором для всіх інших швидче підписувати щось подібне з Україною, бо всі інші розуміють, що британці з їх досвідом будівництва імперій та вибудовування довгих ігор, так просто нічого не роблять. Це такий знак "Клад тут".
Невипадково, я думаю, посол США в Україні одразу повідомила всіх, що США теж важко працюють над подібним договором, хоча до цього нічого подібного не говорила. Тому що ім теж цікаво розділити витрати на війну в Європі з самим європейцами. Тут вони бачать, що процес пішов. Думаю, що во Франції, Італії та Німеччини швидче почнуть думати, щоб не запізнитися на шляху до кладу, бо кладу на всіх не вистачить та його цінність зі зростанням кількості учасників зростає.
4. Ті, хто говоре, що в договорі немає конкретики, прошу мені показати на конкретику у статуті НАТО, який ухвалювався у 1949 році, коли було взагалі невідомо, що воно таке буде. Навіть 5 стаття статуту НАТО прописана так, що якщо завтра Росія почне рвати Естонію чи Латвію, то надсилання Німеччиною двох шоломів Естонії та великої стурбованості буде теж вважатися виконанням домовленостей. Договори існують, коли є воля та бажання їх виконувати. Якщо немає, то неважливі формулювання. Якщо є, то папірців наштампують стільки скільки потрібно та дуже швидко.
5. Що головне в договорі з Британією:
- підписала ядерна держава, яка має велику історію та великий вплив у світі та у США
- є конкретні пункти, які відкривають взаємодію з їх ВПК. У тому числі у царині локалізації виробництв, що нам дуже цікаво
- є пункт про взаємні зобов'язання, щодо військової допомоги один одній. А це союзницькі відносини. Просто так такі пункти британці не підписують. Ніщо так не підкріплює стосунки, як взаємний інтерес
- окремий пункт Чорне та Азовське море. У нас тут взаємний інтерес, щоб в ідеалі зробити так, щоб Росії у Чорному Морі взагалі не було. Тут інтерес Британії підкріплюється успіхами України у царині кошмарення ЧФ РФ на мінімалках. Таки потужні партнери цікаві серйозним країнам. Це досвід можна використати не тільки у Чорному Морі.
6. По суті, це зразок договору для інших країн. Це доступ до реальних ресурсів (зброя та фінанси) без нескінченних розмов про "вступ до НАТО та ЄС", який невідомо коли буде. Що нас влаштовує.
7. Україні зараз потрібна парасолька безпеки, бо без неї не буде економіки. Тепер, коли першими підписалися британці, іноземним та нашим інвесторам стає зрозуміло, що процеси набули незворотніх процесів. Гроші можна та потрібно вкладати, бо є сила, яка може гарантувати їх цілісність.
8. Але це все тільки можливості, якими ми повинні скористатися. Серйозні країни хочуть бачити партнерів, а не прохачів. І тільки масштабна мілітаризація економіки та будівництво своєго ВПК переконає у серйозності авансів, які нам дають. Адже 1000 ракет дальністю 1500-2000 км роблять Україну гравцем не тільки до Уралу, а, наприклад, і в Ірані, якщо трохи повернути пускові установки. А з такими серйозними людьми захочуть дружити дуже багато країн. Навіть без попередніх умов.
9. Тільки давайте без "британці наші друзі, брати" та іншими шморклявими епітетами, якими ми намагаємось називати наших партнерів та союзників. Менше сантиментів та більше цінізму. Світ цінує таке. А любити та вірити можно тільки в себе, свою Армію та свій народ. Тоді у нас все буде добре та ми станемо успішною нацією.