Путін випрошує переговорів і заморозки війни, - як повідомляє New York Times, - бо розуміє, що таке накопичувальний ефект. Це коли в боксі ти такий крутий, суперник тебе б'є по голові, а ти все приймаєш і ще й бравіруєш: "дава-а-ай! давай ще! ось сюди в щелепу бий, слабак!".
А потім в 40 років дурачок. У тебе капає слина і труситься тіло.
Бо життєвий ресурс не безкінечний.

Дати ослабленому путіну відновити ресурс може лише ідіот.
Лише ідіот також може вірити в можливість домовленостей з цим гобліном. Прігожин повірив. Здох. Бо путін своє слово порушує гарантовано. Та і нащо нам якесь нове слово, якщо він порушив навіть договір 2003 року про кордон України і Росії, який сам же підписав?

Навпаки, ми не дали ослабленому путіну можливість заморозити війну в березні 2022 і уже звільнили Херсон з купою міст. А відмовились від зернової угоди і російський флот втік навіть з нашої Корсуні.
Контрнаступ не досяг мети поки - не біда. Прийдуть літаки, розкрутяться збройні заводи на Заході, побудуємо ракети. Насиплемо на голови оркам стільки тонн металу і вибухівки, що слина буде капать.

Той факт, що путін випрошує замороження війни, уже означає, що ніякого безкінченного ресурсу в нього немає. Тупі мантри цього дебіла про "демілітаризацію України" обернулися протилежним: Україна здобула військовий паритет з РФ. Це колосальна зміна. Вперше за останні 400 років Україна може зрівнятися з РФ в військовому плані. Далі - тільки неухильне перехиляння шальки терезів на нашу користь. Доки Україна чинить спротив, буде мобілізовувати Захід.
Шансів у 1,5% світового ВВП проти сукупної міці 60% немає. Лідер 1,5% це розуміє і корчить готовність з барського плеча дати нам можливість дати йому передишку.
Але кінець цієї історії - труп путіна на дні сільського нужника. Колективна росія отримує урок накопичувального ефекту і закінчує як Лівія.

Джон Сміт