Перш ніж безсило потрясати руками над блокуванням кордону польськими профспілками – рекомендую стрибнути на 2 місяці назад, коли щойно розпалювався конфлікт навколо українського демпінгового збіжжя.

Що тоді відбулося?

Наше посольство зібрало всіх профільних керівників із польського боку. Це дуже поважні й впливові в своїх галузях люди, які готові були професійно обговорити ситуацію й шукати точки дотику.

На зустріч із польською стороною криворізька еліта прислала торгового представника. Він зайшов до зали, кинув присутнім папку з паперами, хляпнувши нею по столу, і з порогу сповістив ультимативною інтонацією: «Ось наші вимоги. Якщо ні – Україна подає в суд».

От і всі переговори. От і весь обмін думками. Ось і вся політика. Ось і вся професійність.

Поляки розчервоніло покинули залу. І в нервах кожен із запрошених сказав: «Щоб ви більше не сміли нас запрошувати на такі хамські, зарозумілі зустрічі». Наші співробітники, які організовували ту зустріч, ладні були крізь землю провалитися з сорому за свою країну.

А тепер, після цієї історії, можна знову вернутися в день сьогоднішній. І далі заламувати руки. І вдавати дурників, ніби це не наші самодури й нарциси, які, видно, зірочку схопили від куража, довели польську конфронтацію до стадії відкритої.

Тотально дискомпетентна, набундючена, понтогонна влада своїм непрофесійним неадекватом приведе країну в ізольований тупик. Путін лише подякує.