На попередніх виборах, попри загальні тренди, реваншу проросійських сил, антиукраїнських партій чи взагалі недружніх нам політиків не сталось. Книга та тред пані Ківі має говорити не про ментальність поляків як таких, а про специфіку уряду Качинського та кабінету Дуди. Те, наскільки сильно залежать їх рішення від особистих образ та особистих відносин - результат непотизму, високого рівня персональних зв’язків та політичної деградації, яка відбулась через безперервність влади PiS протягом останніх каденцій.

Рішення уряду нічого не робити в ситуації, коли черга на кордоні їбєйша, а збитки для економік все більші і більші - так часто результат подібної культури, адже це дуже персональне бажання піднасрати новому уряду на початку їх каденції.

Тому благаю: годі воланнь про те, що поляки нам «більше не брати». По-перше не треба ні з ким брататись. По-друге, ні. Це досі наші друзі і партнери. Як на звичайному людському рівні, так і на рівні білятеральних відносин.

Мовчання польських ЗМІ, вірніше маленька увага тому, що відбувається на кордоні - досі наслідок важкого процесу трансферу влади і тому, що вся увага польського суспільства зараз, скерована передусім на це, на майбутнє розслідування корупційних схем PiS та майбутні зміни.