https://www.facebook.com/100023974505152/posts/pfbid02hFia4RNigbrYiugnDU2vpiPQEscWkgVXif8v5BtiLa9pxcjN5MDwnNLK1Q27Sk8vl/

Дам вам трошки «майже диванної» аналітики.

Головна теза: Нам потрібно змінити стратегію: «звільнення території, на стратегію знищення ворожої армії»

Трошки фактів на сьогодні:

• У затяжному симетричному конфлікті шансів у нас вистояти менше ніж у гібридній війні чи в короткотривалому конфлікті. Адже РФ має набагато більші ресурси ніж ми. І це у першу чергу людські, фінансові та промислові.

• У ворога досі колосальна перевага у авіації та техніці. Певний паритет зберігається у засобах ППО та в артилерії. Запас міцності у ворога ще достатній.

• Геніальних генералів немає ні у нас ні у росіян. Хороші є і у нас і у них, у нас хороших більше.

• Західна допомога розрахована на те, щоб Україна вистояла на існуючих позиціях, можливо відвоювала ще кілька сіл, можливо 1-2 міста. Проте вона не розрахована на перемогу України у війні, та не націлена на знищення РФ, як держави. Сам факт і наслідки дестабілізації території РФ та послідуючі події лякають захід ще більше ніж повна перемога РФ у війні та окупація УСІЄЇ нашої території. Окрім цього Захід занадто сильно розпорошує власні ресурси на другорядні конфлікти: «Ізраїль/Тайвань/Сирія/Ірак/тощо»

А тепер моє бачення виходячи із цих данних:

На глобальному рівні.

Головну ставку потрібно робити на дестабілізацію ситуації всередині РФ та послаблення її впливу за кордоном. Втрата Придністров’я для РФ болючіша ніж втрата 100 тисяч солдат. Вбиті десяток російських військових у Сирії рівноцінні втраті кількох сотень їхніх мобіків тут. Підрив НПЗ болючіший ніж спалення сотні танків. Масова міжнаціональна різанина у Зажопинську дорівнює втраті тисячі азійських на фронті.

• Рейди на ворожу територію, вбивство російських військових закордоном (у Сирії, Африці, Молдові) кругом де вони перебувають, як по службі так і на відпочинку.
• Створення критичних точок по всій території РФ, особливо в проблемних регіонах: Курили, Карелія, Кенінгсберг, Кавказ.
• Сюди ж можна додати диверсії на ворожих НПЗ/трубі/об’єктах ВПК.
Ми все це і так робимо, проте потрібно більше. Підрив діяльності ворогожо бізнесу за кордоном.

• Наші ІПСО мають виділяти кошти на провокування та створення і роздування міжнаціональних/міжконфесійних конфліктів всередині РФ. І це має бути однією з головних задач структури.

На рівні фронту:
Головне станом на зараз: чисто фізично на майже не реально звільнити усю територію, проте можна нанести ворогу таких втрат, які послаблять фронт і посприяють дестабілізації ситуації всередині самої РФ.

Задачею армії має стати: Знищення ворожої армії, Утримання територій при мінімальних втратах ОС.
Тих генералів які уього не розуміють і для яких: «ротою більше-ротою менше, головне що втримали руїни ферми околицях села Підзалупне, якіне мають жодного тактичного значення на, потрібно гнати в шию, як мінімум»

1.) Нам потрібно максимально швидко припинити більшість наступальних дій, особливо на північній ділянці фронту (Купянськ/Горлівка) та перейти до глухої оборони. Оскільки більшість наступальних дій на тій ділянці фронту не дадуть стратегічного успіху. Ми зі свого боку розмінуємо кращих бійців на російське бидло та звільнені сотні метрів місячного ландшафту. І цей обмін не є рівноцінним, адже стратегічно та навіть оперативно не змінює нічого.

2.) Контрнаступ на Запоріжжі потрібно було робити влітку 2022 року, а не зараз битися в лоб в найбільш боєздатні ворожі частини, на найбільш-укріпленій ділянці фронту. Адже станом на сьогодні через величезні резерви та укріплень на тій ділянці фронту оперативного простору практично не має. Ми замість ударити на тому напрямку в 2022 перерізати комунікації вдарили на Харківщині, що привело до оперативного успіху, але далі ми зайшли в тупік. В той же час більшість наших сил пробували штурмувати Херсон і я сильно сподіваюсь, що після війни дії і накази певних командирів які планували деякі з операцій там буде розцінено як військовий злочин.
Після ж ворог спокійно відійшов з Херсону, скоротив лінію фронту а звільненими резервами посилив Запорізький фронт та атакує Куп’янськ. Ми ж втратили під Херсоном та у Бахмуті дуже багатьох нацкращих. І штурмували окопи відмобілізованими новоствореними бригадами замість того, щоб робити це старими кадровими частинами де якість ОС на порядок вище.

3.) Перейшовши до оборони ми маємо робити максимальну ставку на знищення ворожої живої сили(особливо пілотів/артилеристів/офіцерів), ворожої техніки (авіації/ППО/РЕБ/артилерії/Танків). Засобами ураження має виступати: артилерія, РСЗВ, дрони, авіація.
4.) після місяців знищення ворога, та відбиття його атак, та постійного «прощупування» його оборони ми впевнившись що на певній ділянці ворог дуже сильно прослаб маємо вдарити туди.
5.) єдиним стратегічно-вигідним напрямком для подібних дій є південний напрямок. Від Очакова до Марїнки.

Лише так.

І найголовніше. Помилки треба вміти визнавати, а на війні обов’язково.

А саме:
• Відповідальних за оборону півдня (Чонгар/Генічеськ/Мелітополь) необхідно звільнити. Тих на кого покладались ці задачі. І це не ефемерне СБУ чи МВС. Це цілком конкретні люди у ГШ та ОК Південь з погонами. За такі поразки треба нести відповідальність.

• Провести аналіз ефективності наступальних операцій на півдні у р-ні Херсонщини влітку 2022 року.
Чи були адекватними ті чи інші накази враховуючи втрати. Чому подібні накази при завідомо провальному результаті повторювались?
• Провести аналіз доцільності Бахмутської оборонної операції.

І всі ці роботи над помилками треба робити не публічно.
Винних звільняти, а не назначати керувати обороною на інших ділянках.

Уже з результатів цих помилок та об’єктивної реальності потрібно формувати стратегію на подальші дії.

PS:
Ще влітку думав написати цей текст, проте вирішив лиш зараз.