За багатьма оцінками зараз у Сполучених Штатах йде підготовка до потенційних конфліктів у Тихоокеанському регіоні, а також, можливо, з Іраном на Близькому Сході.
Через Індо-Тихоокеанський регіон проходить кожен другий торговий корабель світу, і кожен третій – з тих, які транспортують вугілля, нафту чи скраплений газ.
П'ять міжнародних договорів США про взаємну оборону з семи активних стосуються цього регіону планети.
Красномовні тут і сценарії тихоокеанських військових навчань американців та їхніх союзників.
Наприклад, на недавніх навчаннях Talisman Sabre 2023 танковий полк армії Австралії перекидався транспортними кораблями США в індонезійське місто Сурабая.
Таку логістику відпрацьовували вперше з часів В'єтнамської війни.
За таких перспектив танковий завод у невеликому американському містечку Ліма в штаті Огайо завалений замовленнями на "Абрамси".
Він виконує експортні контракти на понад сотню танків для Тайваню, 75 машин для Австралії і 250 "Абрамсів" новітньої модернізації для поляків.
Плюс модернізація танків для власних Армії і Національної гвардії США з версії M1A1 до нової М1А2С – цей процес розрахований на вісім років й модернізувати планують кілька танкових бригад.
Нарешті, ще серед задач Lima Army Tank Plant – освоєння найновішої версії модернізації , якої ще фактично немає "у природі", але робітників вже треба перевчати на нове виробництво.
Що ж до самих танків, то і Тайвань, і Австралія, і Польща отримують експортні версії Abrams, а це означає вилучення з них уранових бронепакетів.
З ними все секретно навіть у армії США – отримавши пробоїну, в якій видніється такий бронепакет, за правилами необхідно заварити дірку та викликати представника заводу для проведення ремонтних робіт.
Саме тому в Україну їдуть M1A1, які також не мають бронепакетів зі збідненого урану.
У американській армії є стара версія Abrams, що отримали таку ж модернізацію, як новіші M1A2 у плані прицілів, системи керування вогнем, тепловізорів, зв'язку та броньованих композитних пакетів, але не отримала при цьому уранової броні.
Таких у США пару батальйонних комплектів зі складу 4-ої піхотної дивізії.
Можливо тепер, коли у США планово йде переозброєння на нові версії, саме ці модернізації відправлятимуть в Україну.
Вочевидь тут також є спроба обійти експортні обмеження й екстрено відправити Україні допомогу, попри чергу найближчих союзників — Австралії, Польщі, Тайваню.
Це при тому, що США зв'язані з Тайванем договором про спільну оборону, тому "Абрамси" туди, як і для Австралії, та на переозброєння власних бригад на Тихому океані - це пріоритет для Вашингтону.
І попри це американці знаходять час і вікно виробництва ще й для українських поставок.
Ось як Україна "не важлива" для Сполучених Штатів.
Поки у Сполучених Штатах не ухвалений бюджет, то зарано говорити про конкретику.
Однак потрібно розуміти, що політичні дебати в США – це одне, а довготривала стратегія стримування РФ – інше.
Навряд чи б американці обіцяли поставити Україні ще п'ять батарей ЗРК PATRIOT, але при цьому згортали танкову підтримку України.
Тому саме ці моменти принципові: як масово і швидко постачатиметься техніка (та як йтиме виділення бюджету на це), як зможе завод у Лімі розширити виробництво (відомо про плани до 33 машин на місяць).
Війна - це ешелони, логістика, "довгі тонни" вантажних кораблів і стабільне місячне виробництво техніки і боєприпасів.
А не разові передачі, від яких очікують переламу в ході бойових дій. Його не буде ні від передачі кількох десятків танків, ні від поставок кількох літаків.
Проте у будь-якому випадку, батальон Abrams у ЗСУ - це безцінна допомога, яку неможливо отримати ще десь на ринку озброєнь.
Три десятки "Абрамсів" доводять кількість сучасних та модернізованих до актуальних версій західних танків, переданих ЗСУ, близькою до 300.
Це стратегічні поставки для Києва, які реально впливають на перебіг бойових дій, завдяки яким Україна входить у другу зиму великої війни, зберігаючи за собою ініціативу.
https://www.facebook.com/100006071894836/posts/pfbid02AWxzW1mQ4cc3iGo8Fok5Gr8w9osWdrsENrnFYGdbQRpWts5jPwPEisPYGs5RtbWjl/