https://www.jnsm.com.ua/h/1014T/ Створення Української Повстанської Армії
Закінчення статі
Початок тут
https://footwall.net/message.aspx?id=2505642"17-21 лютого 1943 року відбулася Третя конференція ОУН(б), яка затвердила курс на збройну боротьбу з німцями та поширення діяльності оунівських збройних підрозділів на всю територію Волині. У квітні 1943 року за збройними відділами ОУН (б) було офіційно закріплено вже популярну завдяки загонам Боровця назву Українська Повстанська Армія (УПА). Її командувачем став керівник крайового проводу ОУН (б) на Волині — Дмитро Клячкіський (Клим Савур), котрий взявся за консолідацію всіх українських збройних сил під керівництвом ОУН (б). Переговорний процес з представниками мельниківців та Боровцем, котрі не хотіли визнавати провідну роль бандерівців, дуже швидко зайшов у глухий кут. Отримавши відмову, Клячківський вдався до силового варіанту і вже влітку 1943 року всі українські партизанські збройні загони були інкорпоровані до складу УПА
Новим етапом у розбудові структури УПА став офіційний прихід у серпні 1943 року на керівні посади в ОУН (б) Романа Шухевича. Маючи досвід служби у польській та німецькій армії, він та його команда завершили процес формування армії — у листопаді було створено Головну Команду УПА та Головний Військовий Штаб (ГВШ), який складався з оперативного, розвідувального, тилового, організаційно-персонального, вишкільного, політ виховного та військо-інспекційного відділів
УПА була поділена за територіальним принципом на три Генеральні Військові Округи (ГВО): УПА-Північ під командуванням майора Дмитра Клячківського діяла на Волині, Поліссі, включаючи Житомирщину та Київщині, УПА-Захід під командування майора Василя Сидора (Ростислав Вишитий, Шелест, Конрад, Крегул, Кравс) охоплювала Закарпаття, Галичину та Буковину, УПА-Південь під командуванням Василя Кука (Леміш, Ле, Медвідь, Коваль) включала територію сучасної Хмельницької, Вінницької, частину Черкаської та Кіровоградської областей. Планувалося також створити УПА-Схід, яка мала діяти на півночі Чернігівської та Сумської областей, але на практиці довелося обмежитися лише рейдами та кількома невеликими місцевими загонам. Кожна ГВО мала свій крайовий військовий штаб, якому підпорядковувалися військові округи (ВО) зі своїми штабами, котрі в свою чергу поділялися на тактичні відтинки в УПА-"Захід" та військові надрайони та райони в УПА-"Північ"
.У січні 1944 року підполковник Роман Шухевич (Тарас Чупринка) став головним командиром УПА, майор Дмитро Грицай (Перебийніс) — шефом ГВШ, Олекса Гайсин (Лицар) — його заступником. Чисельність УПА сягнула свого піку в 1943-44 роках і становила близько 35 тисяч осіб. УПА не мала тилових і допоміжних частин, функції яких перебрала на себе мережа ОУН (б), яка за різними підрахунками охоплювала 200 тисяч осіб. Політичною розвідкою та контррозвідкою займалася Служба Безпеки (СБ) ОУН, юрисдикція якої поширювалася і на УПА. Вона складалася з політичного і кримінального відділів, а також мережі інформаторів, які давали агентурні відомості референтам, у розпорядженні котрих були боївки з 3-5 чоловік.
Протягом свого існування УПА фактично воювала на три фронти: з Вермахтом та його союзниками, Армією Крайовою (АК) та загонами НКВС. Протягом 1942-1944 років вона провела понад 2,5 тисяч антинімецьких акцій, в ході яких було знищено близько 12,5 тисяч німців та їх союзників, понад 2 тисяч було поранено і майже 2,5 тисячі захоплено в полон. Втрати повстанців склали більше 2,2 тисяч вбитими, майже півтисячі пораненими та полоненими. На серпень 1944 року УПА згорнуло антинімецький фронт
Українсько-польське протистояння розпочалося з сутичок АК та УПА на Волині літом 1943 року і вилилося у справжню війну з великою кількістю жертв серед цивільного населення — понад 70 тисяч поляків та 20 тисяч українців. Кінець їй було покладено в 1947 році, коли внаслідок операції "Вісла" польський уряд ліквідував соціальну базу УПА на Закерзонні, території південно-східної Польщі, де проживали переважно українці.
Взимку 1944 року територією дій УПА просувалася українсько-німецька лінія фронту. Її командування заборонило своїм підрозділам вступати у сутички з частинами Червоної Армії, але на практиці цю заборону досить часто порушували. Зокрема, у засідку УПА потрапив командувач 1-го Українського фронту генерала армії Ніколай Ватутін, який помер 15 квітня 1944 року у київському госпіталі внаслідок отриманих поранень.
Залишивсь в глибокому радянському тилу, УПА ще понад рік змогла чинити активний спротив. В червні 1946 року командування УПА і керівництво Української Головної Визвольної Ради (УГВР) прийняли рішення розпочати процес поступової демобілізації і до 1949 року відбувався перехід УПА до збройного підпілля. 3 вересня 1949 року вийшов наказ УГВР та ГВШ про розформування залишків активних підрозділів та бойових одиниць УПА і влиття її відділів та штабів в підпільні структури ОУН (б)
Фактично припинивши своє існування, спротив УПА тривав і надалі — 5 березня 1950 року біля Львова був вбитий генерал-хорунжий УПА, голова генерального секретаріату УГВР та голова проводу ОУН (б) в України Роман Шухевич, 23 травня 1954 року співробітниками МВС УРСР був схоплений останній лідер українського підпілля Василь Кук. Після цього спостерігались лише поодинокі акції українських повстанців, остання з яких відбулась біля хутора Лоза Підгаєцького району Тернопільської області 14 квітня 1960 року.
#VIVAVIVAУКРАЇНА #історія #Черкаси #суспільство