БАНДЕРОВЕЦ НА СЛУЖБЕ ДЯДИ СЭМА:
ПОВЕРНІТЬ РОБОТУ ПОРОШЕНКУ!

Доки Держава чекає обіцяних Президентом ракет я, як людина приземлена та цинічна, понию про своє, про вологомрійне.

Цілком очевидно що час "дипломатії нахаб" яку практикував Зеленський пішов за узьким кораблем і він вже не повернеться. Вже не можна їздити по закордонам та волати "Давайте літаки, бо ви нам винні", Ця тактика блискуче працювала минулого року, непогано працювала взимку. більш-менш цієї весни, влітку Президент почав отримувати за неї ляпасів від Байдена, від Сунака з Воллесом, від Макрона, від Шольца. То нас, воюючих, дипломатичні "цирлихи-манірлихи" з певним обходженням та вмінням вести багатоходові кулуарні переговори дратують, на Заході ж вони є обов'язковим ритуалом. Перестроїтися наша влада може й хоче, але не може - спеціалістів для такої роботи майже немає, а ті що є - "раки по три, але маленькі", вони просто посередні профі. Україна реально втрачає підтримку серед західного політикуму. Потрібні спеціалісти для тонкої роботи, потрібні мільярди на лобістів, потрібна робота з західною пресою - до хріна, пробачте, чого потрібно.

В Україні є тільки два дипломати світового рівня. Високій рівень - Резніков. мегарівень світового класу - Порошенко. Мені байдуже на персоналії, в принципі, мене цікавлять лише інтереси держави Україна, і в інтересах Держави повернення Порошенка на державну службу. Чи у якості нового голови МЗС, чи у якості спецпредставника Президента на Заході - по хріну. Він повинен займатися тим, в чому йому немає рівних як спеціалісту. Петро здатен продати бушменам пісок, а ескімосам лід. Якщо у нього будуть реальні повноваження вести переговори від імені держави, а не як зараз - смішити людей своїми призовами до другорозрядних балтійських парламентарів, то толку від його діяльності буде більше ніж від усього нашого МЗСу. І у цій сфері навіть його манія мегаконтролю за всім та вся зіграє на руку Україні - його підлеглі не будуть "херню від себе пороти", а будуть наполегливо проводити генеральну лінію.

Що потрібно для повернення Порошенко, від чого воно залежить? Перш за все Петро Олексійович повинний отримати свого роду агреман від США, тобто з нього треба зняти накладені обмеження на спілкування. Чи підуть на цей крок США зараз? Думаю да, навіть впевнений, якщо Порошенко "підпишеться" під під зобов'язанням не грати до кінця війни у політику та не вкоротить язика своїм ЗМІ та їх медіаголовам. Чи піде у владу сам Порошенко? З дорогою душею, нас знайомили з його листами до Держдепу у яких він просить зняти з нього обмеження на спілкування. Не маю жодного сумніву. Чи піде на це Зеленський? Якщо хтось на вушко не нашепоче - так, у разі якщо йому дійсно важливі інтереси держави, а не особистий рейтинг. Та й він чорта знизиться від повернення Порошенка - може навіть трохи вирости якщо цей крок розкрутити як крок державника який дбає про Україну і готовий на все заради неї. Виросте трохи рейтинг Петра, до трьох відсотків, ми наїмося фоточек зі світовими лідерами до несхочу, але це мала плата за вклад у Перемогу.

Потрібно, причому вкрай потрібно, повернути Арестовіча на державну службу. Мені байдуже на те, що у нього немає жодних принципів як таких, а особистий нарциссизм заставляє його істерити та робити шкідливі для Держави заяви. Він надзвичайно талановита "собака жіночої статі" і чудово вміє працювати з аудиторією. Зараз він пливе до гавані помірної проросійськості, а повинен працювати на Україну. Повернути його до Держслужби - перекласти кермо назад. Зараз він розкручує свій проект котрий мені нагадує модіфікованого Мураєва. Він розрахований на тих російськомовних та україномовних неофітів, котрі відштовхнули росію, але досі не прийняли Україну. А таких станом на зараз більше чверті електорату. І рота Арестовічу не заткнеш, бо він не працює на ворога - він просто грає на почуттях людей. Пребуваючи на держслужбі він буде повинен контролювати свій "базар", а його вміння доносити потрібні речі до підсвідомості та свідомості людей дорогого коштує.

Станом на зараз це все мої особисті мрії, але то мрії не про "шашечки" - нам потрібно доїхати до

Перемоги, причому доїхати усім разом, а не кожному у автівці свого політичного кумира. Інакше заїдемо до хуйловської дупи з втраченою американською підтримкою. Іншого не дано.