З плином років абсолютна більшість людей покинули Орбіту, вважаючи її безперспективною для життя. Нині ж населений пункт вважається частиною села Вітове. Більшість будівель в Орбіті знаходяться в аварійному стані.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала у місті-привиді аби з'ясувати, чи живуть там ще люди. Також, щоб побачити, який вигляд має Орбіта 2023-го.

МІСТО-ПРИВИД
Машина з гуркотом підскакує на дорозі з бетонних плит, між щілин яких пробилася трава. Обабіч розкинулися луги з зарослями тонконога, сухого стоколоса, пирію й деревія з білими квітками. Зустріли тут не більше кількох авто, що їхали у бік Чигирина.

Одразу за поворотом з-за високих дерев виринають дві девʼятиповерхівки. Цегляні будинки стоять між зарослями кущів. На вулиці пусто й немає людей. Тільки шурхіт листя моторошно котиться пустими кімнатами квартир. Це - перші будинки, які звели тут як частину майбутнього міста Орбіта.

1149023_24_w_590

У 1970 році за кілька кілометрів звідси почали будівництво Чигиринської атомної електростанції. Для енергетиків вирішили створити місто з нуля. Поставили девʼяти- й пʼятиповерхівки, відкрили універмаг і будинок культури. Перший час тут жили будівельники і атомники - усього до 5 тис. людей.

"Будуть тут і свої школи і палац культури, торговий центр, кінотеатр, лікарня та відмінна служба побуту, і палац піонерів і, зрозуміло, чудовий пляж… І вже 1975 р. Чигиринська ГРЕС дасть струм…" - писала газета "Правда України" 20 січня 1971 року.

Згодом місто мали розбудувати на 20 тис. мешканців - енергетиків та інших спеціалістів, які працювали б на станції. До 1981 року після численних змін проєкту будівництво Чигиринської АЕС заморозили. Остаточно роботу на станції зупинили після Чорнобильської трагедії. 1989-го під тиском тутешніх жителів проєкт закрили.

1149023_2_w_1000

Зараз адміністративно місто Орбіта - вулиця сусіднього села Вітове. Тут мешкають близько сотні людей, лише у пʼятиповерхівках. Вищі ж будинки стоять пусткою як частина ландшафту.

Дороги вулиць асфальтовані, а на бордюрах ростуть сухі чагарники. У вікна девʼятиповерхівок немає шибок і можна побачити планування з маленькими кухнями, антресолі над дверима і тонкі паперові шпалери на стінах з рослинним узором. Ці споруди - колишні гуртожитки.

Свіже повітря бʼє в ніс, вітер гуляє між розбитими будівлями. Спів пташок котиться луною пустими провулками. Навпроти гуртожитків стоїть зруйнований дитячий садок і універмаг. Раніше сюди привозили найкращу техніку і продукти, продавали за нижчими цінами, ніж в інших містах.

1149023_15_w_590

Зараз споруди стоять без вікон, потріскані стіни всередині покрила пліснява білого й зеленого кольорів. Видно сліди від води, що текла зі стелі. Камʼяні сходи між поверхами побиті на друзки, а підлога вкрита сумішшю вапна й бетонного пилу. У вікно пробиваються гілки дерев, а ґанок давно заріс бурʼянами.
ПЕНСІОНЕРИ
До заселеної частини "міста" йти кілька хвилин - за синьою автобусною зупинкою ліворуч. Тут затишно розмістились два панельних будинки, облицьовані керамічною мозаїкою. Між поверхами видно нерівні шви, замазані цементом. Вікна переважно деревʼяні, є кілька сучасних пластикових. Біля дверей підʼїздів висять старі обшарпані поштові скриньки.

Навпроти будинків у кілька рядів стоять гаражі із залізних панелей, у них пораються чоловіки. Поруч припарковані легкові автомобілі й мотоцикли. На галявині - дитячий майданчик з гірками, каруселями й гойдалками ще радянського зразка.

Під підʼїздами мешканці розбили клумби - ростуть рожеві троянди, й садові помаранчеві лілії. На сонці блищать стиглі вишні. Під підʼїздом годує рудого кота літній чоловік у бордовій сорочці, засмальцьованій на нагрудних кишенях, рукава закатав по лікті. Потерті сірі брюки дістають долу й трохи заширокі для його статури.
Детальніше у статті