Україна продовжує поступово переходити на ППО західного зразка.

Ближня зона до 10 км – 2 батареї Crotale-NG від Франції, 4 ЗРК Avenger від США, 6 комплексів Starstreak від Британії, 1 батарея Spada Aspide від Іспанії та в перспективі ще постачання від Італії, 30 "Гепардів" від Німеччини.

Є проблеми з боєприпасами, наприклад, до "Гепардів", де нові снаряди 35х228 мм не можна використовувати через відсутність у знарядді електрозапалу та програматора, а попередньої ітерації підходять не всі, а лише з канавкою на спідниці гільзи.

Проблема вирішується не лише шляхом закупівель, а й придбанням іспанського виробництва компанією “Рейнметал” за 1.5 млрд. євро, щоб випускати снаряди безпосередньо для України, оминаючи швейцарську експортну ліцензію.

Середня зона до 40 км. – 4 німецькі IRIS-T (поставлено 1 комплекс), 8 норвезьких NASAMS (поставлено 2 комплекси) по лінії Пентагону, 6 ЗРК HAWK фаза 3 від Іспанії.

Також США оголосили про модернізацію ракет до HAWK та пошук пускових для України.

HAWK XXI все ще вимагає безперервного підсвічування цілі, але там нові оглядові радари, які США передавали нам раніше.

Тому що в наших умовах головна проблема – не ймовірність влучання 0.6 чи 0.9 при відкритті вогню, а зробити так, щоб на шляху літака чи “Калібру” взагалі опинилася зона дії ППО – на тисячах кілометрів кордону та узбережжя це не так просто, як здається.

Далека зона до 120 км.– SAMP/T, про яку ведуть переговори та Італія заявила про згоду поставити їх в Україну. Потужний двоступінчастий двигун і сучасна електромагнітна головка самонаведення дозволяють ракетам комплексу у 70% випадків фізично руйнувати ціль прямим попаданням, на швидкості 4 Махи – це вражає.

Що ми маємо на виході?

Мережевоцентричність – єдине для всіх учасників мережі поле бою.

Avenger і HAWK XXI, наприклад, використовують систему обміну даних Link 16, її ж застосовує РЛС AN/MPQ-64F1 для норвезьких ЗРК і новітній європейський SAMP/T.

Не потрібно включати випромінювання, світитися як новорічна ялинка, спостерігати у постійній високій готовності за своєю зоною відповідальності.

Будь-хто в мережі, хто помітив КР або вертоліт, вкаже курс, висоту, кут і швидкість цілі на планшеті і до моменту підльоту, її чекатиме гарячий прийом.

У Avenger, крім ракет від "Стінгера" є кулемет 12.7, крім того нічний канал, далекомір і оптика – це не тільки вогнева точка, але і крихітний пункт управління для секторального ППО – ПЗРК, малої зенітної артилерії, що не мають апаратної частини.

При цьому машина просто отримує інформацію від постів спостереження або з будь-якого чергового радара в секторі, наводиться на потрібну ділянку ще до підльоту супротивника, а розкрити її позицію вкрай складно.

Якщо ворог змусив вимкнути РЛС або вразив її, включається запасна, бо кожен вогневий взвод IRIS-T і NASAMS, по суті, автономний. Комунікаційна архітектура і поєднання з радарами збігаються, самі радари ми вже отримали від союзників, навіть поза поставками зенітних батарей.

Ланцюжок управління спускається зверху вниз, і скрізь його можуть підхопити у разі розриву. Тобто начебто зоопарк з обслуговування техніки, але – єдине ціле на полі бою.

Також ми отримуємо зону суцільного ураження, де за умовним "Калібром" або літальним апаратом одночасно працюватимуть і Crotale, і "Стінгери", і кулемет 12.7, і "Гепард", і вже наводиться HAWK, і десь там у перспективі ПРО у курсі подій у секторі.

У NASAMS, наприклад, це гостронаправлений промінь, який погано пеленгується, а Crotale-NG можуть взагалі не включати оглядову станцію, відпрацювавши по візуальному каналу, отримавши дані з інфрачервоного далекоміра і зовнішніх постів.

Збивати ракети не просто, так.

Американці бачили заліт ракет на територію Польщі, але час на підйом бойових станцій, запит на відкриття вогню та проходження сигналу ланцюжком, та ще й 90 км дистанції до злітно-посадкової смуги Ряшева від місця падіння біля кордону не дають шансів на перехоплення.

І це також добре описує наші прохання закрити небо – не так просто.

Як би не звучало дивно, але винести всі літаки в зоні до Уралу в рамках глибокої повітряної операції НАТО простіше, ніж захистити кожну ТЕЦ, станцію чи село.

Тому варто налаштовуватися на те, що швидко не буде і що ракетна фаза російської агресії продовжить завдавати шкоди.

Але кожен новий наліт перехоплюватимуть все надійніше, крилаті ракети в секторах, де працюють західні системи, будуть збиті з ймовірністю 0.9-1.

Це системи, що обмінюються даними всередині захищеної Link 16; змінюють позицію швидше, ніж кілька штабів опрацює дані з нечисленних супутників РФ і введуть польотне завдання доя ракет; малопомітні в сенсі випромінювання; використовують кілька обзорників далеко від своїх позицій, що включаються і вимикаються за рваним графіком, не даючи їх вбити ракетами проти РЛС.

По суті, невидимі для ворога, на величезній території трохи менше Польщі та Німеччини разом узятих.

Зрозуміле небажання пілотів ВКС залітати глибоко за лінію фронту.

І ця допомога також стане ключовою як для продовження нашого контрнаступу, так і для припинення ракетного терору наших мирних міст.