Розповідаю прохолодне сторі про те, як війна розкриває сутність людей.
До війни знімали тещі квартиру однокімнатну в Краматорську.
Вона купувала туди собі ліжко.
Зрозуміло як почалася війна, виїхали звідти полишивши речі.
Дзвонить значить хозяйка і каже що продала квартиру, і куди висилати речі: посуд, особисті шмотки, таке інше. Вчора їх отримали. Пів посуду перебито.
Нові хозяїни змінили замок, і що тепер з дзеркалом, ліжком - незрозуміло.
Висилати не захотіла.
При чому теща декілька разів дзвонила і питала як можна забрати речі та ліжко, бо були варіанти один чи 2 рази заїхати та щось забрати, або просто перевезти на нашу квартиру.
І що тепер робить хрен його зна, і що там з тим ліжком, ціле воно чи ні.
Чи не забрали його собі просто так...
Отакі от здавалось собі звичайні люди - підараси... При чому не має значення хто - родичі чи чужі люди...
А ви кажете про політиків...
П.с. батько зараз в Краматорську, бо треба бути на роботі, може якщо знайдемо хазяїна, то він наче погодився забрати з вантажниками речі...