Кашчук.

“Притулині Спартани” або шкандаль року. Що не так?

Оскільки я давно задіяний в багатьох проектах цього фонду, кількість особистих звернень з питанням “Що там сталось?” останні дні просто зашкалює. Тож вирішив прокоментувати ситуацію, так би мовити, на загал.
Отже, в чому суть резонансу, який дійсно мав шанси стати скандалом року в сфері волонтерства?

Дія 1. 02.11 Притула оголошує збір на британські гусеничні броньовики Spartan. Звучать 2 округлі цифри - 200 млн. грн та 50 машин. Гроші вдається зібрати за 1 день. І хоча ціна за 1 машину не озвучувалась, порахувати не важко - 4 млн грн (близько 95 тис. GBP).
Дія 2. 07.11 ще один відомий волонтер Порошенко публікує інвойси на придбання 5 Спартанів по ціні до 30 тис. GBP.

Виглядає, як зрада? Погоджуюсь. Що насправді? Комунікаційна помилка фонду Притули, яку прийдеться ще довго виправляти і яка мала всі шанси кинути тінь на імідж всього волонтерського руху в Україні. Нажаль тих, хто активно її роздуває та підживлює в соцмережах, це мало хвилює.

Так скільки ж реально коштують ті Спартани? Звідки 95 замість 30-ти? Чому 30, а не 9?
Спробую пояснити, бо насправді був трохи дотичним до всіх цих процесів.

Отже, Спартан - британський БТР що вироблявся у 80-их і знятий з озброєння у 2007. Всього в ВБ було до 600 таких машин, плюс ще кілька тисяч інших модифікацій платформи CVR-T, які не так вже й просто відрізнити від Спартана (погугліть, якщо цікаво).
Традиційно для західних країн списана техніка демілітаризується (демонтаж озброєння) і потрапляє на аукціони малими партіями (різні підрозділи списують не одночасно). Там за неї торгуються спеціалізовані приватні фірми, які її відновлюють, ремонтують і продають з маржою десь за кордон чи колекціонерам. Кінцеве ціноутворення відповідне, воно залежить від ціни аукціону, технічного стану, конкретних модифікацій, комплектації, ну і звичайно амбіцій посередника. І як би це дивно для когось не виглядало, часом більші компанії, яким вдалося урвати великі однотипні партії, та які мають достатній капітал та міжнародні зв'язки, продають техніку суттєво дорожче, ніж дрібні, що торгують на локальному ринку.
Якщо ж поцікавитись первинними аукціонами то можна знайти навіть угоди з ціною до 10 тис фунтів. Але зазвичай це технічно несправні машини, в які ще треба вкладати чимало коштів.
Так скільки ж коштують Спартани? Стільки, скільки за них хтось попросить та хтось інший заплатить. По всьому світі можна зустріти пропозиції по ціні від 20 до 110 тис фунтів.
То ж чому в зборі Притули прозвучала саме та скажена сума? Тому що гладіолус 🙂

Ще наприкінці літа заздалегідь готуючись до осіннього бездоріжжя команда фонду розглядала всі можливі варіанти броньованих машин для контрнаступу акцентуючи увагу на прохідності. Тому перевага надавалась саме гусеницям. Але ціни на нові моделі із США та Європи починались від 200 тисяч доларів. Тому, коли одна англійська компанія запропонувала досить велику однотипну партію вживаних Спартанів “в ідеальному стані” з доставкою в Україну, з сервісом та запчастинами по ціні вдвічі-втричі дешевше (шось типу 85 тис за машину + логістика, мита, сервіс), було вирішено зосередитись саме на Спартанах. Згодом, після детального вивчення цієї моделі першочергово було зарезервовано велику партію машин і паралельно розпочато пошук альтернативних постачальників і можливостей прямих закупівель у невеликих компаній дрібних партій з подальшим ремонтом. При цьому ціна окремих одиниць у задовільному стані виявлялась в 2-3 рази нижче ніж у першій гуртовій пропозиції. Єдина проблема - постійна динаміка, як цін так і наявності. Тобто, маєш гроші тут і зараз - береш дешево, а яка ціна буде завтра - ніхто не скаже. Та і загалом попит спричинений війною в Україні досить помітно почав піднімати ціни і провокувати відверту безсоромну спекуляцію.
Тому було було прийнято рішення якнайшвидше збирати гроші і вступати у торги - тобто в першу чергу скуповувати найкращі за ціною варіанти в Британії доти, доки це буде можливим. Окрема подяка українським патріотам в ВБ, які активно взялись допомагати. Проте з огляду на терміновість і обсяг реальної потреби ЗСУ у таких засобах, не виключалась і покупка машин у спекулянтів, якщо інших варіантів не залишиться і лишаться гроші.
Крім цього вже в процесі вивчення інших модифікацій британських БТРів на платформі CVR та FV432 було прийнято рішення не обмежуватись самими Спартанами.
Коротше, як ви розумієте, на момент оголошення збору ані середня ціна, ані кількість, ані номенклатура фінальної партії відомі ще не були. Було відомо одне - як тільки будуть гроші, почнеться складний процес торгів з десятками постачальників за десятки або, якщо повезе, і сотні машин, які дійсно вкрай необхідні ЗСУ вже на вчора.

Так чому ж 2 листопада у заяві про початок збору на Спартани прозвучали ті самі 50 машин і 200 мільйонів, які трохи не стали приводом для найгучнішого волонтерського скандалу? То вже питання до Сергія. Красиві круглі цифри? Перестраховка по ціні, щоб потім гучно заявити про приємний сюрприз, що замість 50 машин купили 150?
Як на мене - банальна комунікаційна помилка через недоврахування можливих наслідків. Так, часто виявляється, що правильна комунікація не менш важлива, ніж чесність і щирі наміри.

Проте як би там не було, торги вже розпочато, перші партії найдешевших Спартанів вже викуповуються по всій Британії і незабаром почнуть зявлятись в Україні. Якою буде їх середня ціна і у скільки разів відрізнятиметься від заявленої у зборі, скільки машин доведеться купити по 100, а скільки вдастся по 30? Побачимо разом у звітності фонду. Вона як завжди прозора.