Як Ердоган переграв Путіна та створює "тюрський мир" на місці "руського". Найважливіше про філософію «постачальника Байрактарів»

Багатьом з нас кортить звинуватити президента Туреччини в колабораціонізмі з Путіним. Навіть от зараз, коли ми дізналися про те, що всупереч забороні росіяни протягнули через Босфор військову техніку - з Сирії в РФ. Але Ердоган - не колаборант, він веде свою гру, відмінну від політики НАТО, що дуже навіть часто нам вигідно.

‼️ Ось декілька важливих деталей до розуміння образу «демократичного тирана». Тобто

Що намагається досягти Ердоган:

📍Крок №1: стати великим спасителем Європи від війни. Туреччина, маючи статус країни НАТО, здається, мала б чітко підтримувати військово-політичну позицію Альянсу. Але Ердогану не вигідно ставати його частиною, він обрав для себе іншу роль. Ердоган закрив Босфор і Дарданелли для всіх військових кораблів (і постраждала від цього Росія), постачає Україні "Байрактари", відмовивши РФ та організував "зерновий мирний план", а також намагається зібрати Зеленського з Путіним на особисту зустріч;

📍Крок №2: зайняти позицію РФ у світовому порядку. Напередодні візиту Ердогана у Сочі несподівано відбулась ескалація в Нагорному Карабасі. Згідно з домовленістю, російські миротворці мають замістити вірменських військових на території анклаву. Але зробити це ослаблена Росія не здатна. Підтримуваний Туреччиною Азербайджан відчуває цю слабкість і дедалі більше просуває ідею перегляду домовленостей на вигідніших для себе умовах. Завдання Ердогана - зайняти роль РФ в Нагірному Карабасі, що дозволить розблокувати коридор «Китай - Центральна Азія - Європа» та ще більше посилити свій вплив.

📍Крок №3: побудувати замість "руського миру" - "тюркський". Програш РФ у війні і її подальший розпад - ось справжній стратегічний інтерес Туреччини. Справа в тому, що третина російських земель - історично не-Росія, а ареал проживання десятків поневолених тюркських народів: це чуваші, башкири, ногайці, балкарці, карачаївці, кумики, кряшени, алтайці. Як тільки Туреччина стане достатньо сильною, вона обов'язково намагатиметься посилити свій вплив на всю цю територію.

Історія відносин між Туреччиною та Росією налічує 12 війн. І те, що зовсім нещодавно здавалось неймовірним, відбувається вже сьогодні. Чимало лібералів порівнюють політику Ердогана, його намагання узурпувати та утримати владу зі стилем правління Путіна. Попереду третя президентська кампанія Ердогана. І за роки свого правління з державного менеджера він вже перетворився в месію "туркського миру". І для відновлення своєї могутності, створення нової "супердержави" президентові Туреччини потрібно подавити та знесилити РФ. І поки "руській мір" вчить китайську, поневоленим тюрським народам в Росії час згадувати свої рідні мови.