​Том Купер. Війна в Україні, початок серпня 2002. Частина 1

Том Купер повернувся. Його сьогоднішній ретроспективний звіт стосується, найперше, війни у повітрі. Сподіваємося, завтра-післязавтра скаже й про наземні операції. Оптимістичний звіт – хочеться вірити. Але й сарказм після відпустки зашкалює.

повний текст перекладу тут

Доброго ранку всім! [Опубліковано 10.08, близько 9.30 за Києвом].

Після кількатижневої перерви на відпочинок і виконання інших своїх обов’язків я повертаюся до написання «звітів» про війну в Україні. І для початку пропоную подивитися, що тут відбувалося від (приблизно) 20 липня.


ДИПЛОМАТІЯ
Насамперед, у відносинах між Києвом і Москвою за цей час, по суті, нічого не змінилося. Клоун у кремлі досі наполягає, щоб Україна капітулювала — на менше він не згоден. Усе більше шириться чуток про підготовку «референдумів» на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Запорізької областей та Донбасу щодо приєднання їх до рф. Українці ж не бачать причин погоджуватися на капітуляцію. Зеленський кілька разів наголошував, що в разі проведення «референдумів» ніяких перемовин більше ніколи не буде.

Небагато змін і у відносинах України з Заходом. Вашингтон, звісно, щойно виділив мільярд доларів на постачання Україні зброї та спорядження, але насправді і США, і решта країн-членів НАТО досі переважно «думають подумати» над тим, чи давати Україні ще зброю. Вибачайте, любі українці: доведеться вам почекати, бо Захід (поки що) воює у свій «традиційний» спосіб: б’ється за вигоду. Замість битися за перемогу. Це означає, що НАТО постійно заглядає путіну в рот: як той відреагує на те чи те, але найперше переозброює себе, «направо і наліво» замовляє новітню зброю на сотні мільйонів доларів — бо ж від цього залежать прибутки власного олігархату (ні-ні, так його ніхто не називає, говорять виключно про «приватні та корпоративні інтереси», а публіці все це подають під соусом «національних інтересів»). Відповідно, тисячі старих танків і артилерійських установок залишаються на складах, а ви, любі українці, радійте тим десяткам, що їх вам таки дають — і дякувати не забувайте.

Ну але хоча б угоди про експорт українського зерна нарешті вступили в силу: наскільки мені відомо, з Одеського порту за минулі 10 днів вирушило сім чи вісім кораблів із вантажем, і ще щонайменше два — із порту в Чорноморську. Перші кораблі вже два дні тому прибули до Лівану; від трьох до семи проходять або мають проходити російську «перевірку» в Стамбулі (насправді це така собі «процедура» затримки; ну і привід поговорити, буцім «Україна продає зброю наліво» — кому?...) Переважно кораблі вирушають з українських портів у Стамбул у конвоях по 2-3 судна. До кінця цього року Україна планує експортувати по 3 мільйони тон пшениці щомісяця; завдяки цим новинам ціни на збіжжя помітно впали. Що цікаво, жоден корабель не направляється в ті країни, що, за прогнозами, найбільше постраждають від голоду і пов’язаних із ним проблем — наприклад, Ефіопія, Сомалі...

повний текст перекладу тут

Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків

Оригінал тут:

ЗАКЛИК ДО ЗБОРУ КОШТІВ

Трохи кіберпанку цього разу : бійці на сході зробили дещо феноменальне. Мета одна – нищити ворога. Прочитайте тут:


Картка: 5168742727146296

PayPal в $,Є: [email protected]

ХТО МАЄ ЗМОГУ – ПІДТРИМАЙТЕ ПРОСТО ЗАРАЗ!