«Все буде – чи тут, чи десь. Бо доля – вона строката.
А світ вміщається весь на дні рюкзака солдата».

Гліб Бабіч – воїн і поет. Любив Україну понад усе. «Не вмирай за неї – вбий за неї!», – це також його слова. Десятки знищених орків, в цілому – шість років на фронті, п'ять ротацій. Здавалося б, береженого й Бог береже. Тому звістка про загибель Гліба розірвала вечірню тишу, неначе грім – ясне небо.

Гліб Бабіч очолював «Братів по зброї» і залишиться у моїй пам’яті найкращим побратимом. З того часу, як познайомилися з ним у Катеринівці в 2018-му – на позиціях 10-ї гірсько-штурмової бригади.

Важко. Дуже важко втрачати близьких людей… Гліб Бабіч один з моїх найближчих… Складно сказати про війну ємніше, ніж вмів вимовити він. Глибоко, талановито, і до самої суті…

Світла пам’ять тобі, друже Глібе…