🕐 Нещодавно ми перетнули 100-денну позначку в протистоянні окупантам. Перші 100 днів показали всьому світові, що Україну точно не здолати військовим шляхом. І це спонукає весь цивілізований світ й надалі підтримувати нашу країну у боротьбі зі злом, а нам з вами — дає відчуття невідворотності перемоги.

Але, чи довго ще чекати?

На мою думку це питання є досить шкідливим, і може занурювати нас в синдром відкладеного життя.

Інколи ми думаємо про те, як складеться життя України в майбутньому, рахуємо дні в очікуванні перемоги, повернення додому чи певного переломного моменту, після якого нарешті почнеться або повернеться справжнє життя.

Ми думаємо, що справжнє життя ще буде, а зараз воно тимчасово відклалось у часі. Дні, які ми зараз проживаємо, ніби то й не рахуються і не мають особливого значення, вони просто фон на шляху до «мирного майбутнього».

Особливо гостро, це відчуття може проявлятись якщо ми не в рідному місті. Ми можемо відчувати себе глядачем, який ніби дивиться фільм про те, як у місцевих людей продовжується нормальне життя. Ми не асимілюємось і не стаємо частиною цього міста, тому що наше життя відновиться тоді, коли ми повернемось додому.

Це і є — ознаки синдрому відкладеного життя і щоб позбавитись його необхідно свідомо змінювати власну життєву стратегію, приділяючи якомога більше уваги теперішньому моменту.

Звісно, від наших планів на «після війни» відмовлятись не слід, але необхідно придивитись до них уважніше, можливо, в очікуванні майбутнього вже зараз необхідно брати життя в свої руки й робити максимум для досягнення певної мети.
Особисто для мене перевіркою того, чи на вірному я шляху є відповіді на два питання:

☝️ Чи корисно те, що я зараз роблю? Для кого це важливо?

Шанси, які у нас є сьогодні — по своєму унікальні. Тому необхідно діяти відповідно до обставин — працювати, піклуватись про тих хто поруч, приносити користь своїми діями, а ще — необхідно продовжувати мріяти, навіть коли це складно робити.

Саме такий підхід допомагає більш раціонально використовувати час — один із найдорожчих ресурсів що в нас є.