Сообщение #2202653 Просмотреть на стене →

Нова українсько-польська спілка 🇺🇦🇵🇱
Реалії та перспективи

Криза такого небувалого масштабу, як нинішня, коли вирішується доля українського народу, має закінчитися не лише нашою перемогою у війні. Очевидно, що повернення до ситуації до 24 лютого не буде ні в геополітичному, ні у військовому сенсі, ні в безпековій, ні в економічній сфері. Після перемоги ми повинні вийти на новий якісний рівень позиціонування та розвитку.

☑ Коли ти бідний, ти знаходиш справжніх друзів

Для цього Україні потрібні надійні союзники. Друзі. Власне, близькі душі пов’язані з нами не лише етнічно, а й історично, культурно та духовно. Ті, хто розуміє наші страхи, сумують і радіють разом з нами, співчувають і поділяють нашу надію водночас. Тим, кому не потрібно доводити реальність загрози з боку Росії та її першочергового пріоритету над усіма іншими проблемами, якими б важливими вони не здавалися в європейських країнах, віддалених від Росії.

Час віри в справедливість вільного ринку, що він все влаштує мудро і все розставить на свої місця, а також надії на ефективність швидкої реакції міжнародних організацій, їхню здатність запобігти чи принаймні зупинити війни, нарешті закінчилося.

Ми бачимо, як легко обійти діючі санкції, блокувати ембарго, купувати дешеву сировину та будувати нові газопроводи з Росії під виглядом декларованих, але неіснуючих загальноєвропейських цінностей і лавіруючи між складними процедурами прийняття рішень. Оскільки власна перевага звичайний бізнес стоїть на першому місці, незважаючи на очевидну зростаючу загрозу для інших членів європейського співтовариства, їхні неодноразові заперечення значною мірою ігноруються як неактуальні. Стало зрозуміло, що для еліт ряду західних країн масштаби економічного зростання важливіші за українські жертви війни.

Війна ще більше підкреслила існуючі протиріччя в багаторічних союзах. Ні, вони ще далеко не вичерпані, але з очевидною труднощами подолання внутрішніх розбіжностей, зростанням недовіри до політики Брюсселя, нездатністю Німеччини та Франції вжити рішучих дій проти Росії, настає час нових союзів.
До речі, про це свідчить і ідея створення під егідою Великої Британії спільноти України, Польщі, Естонії, Латвії та Литви, тобто деяких націй і територій Міжмор’я, які колись входили до складу Речі Посполитої.

Ми бачимо багато прикладів того, що під час найбільшої трагедії в Європі після Другої світової війни на рівні міжнародних відносин та індивідуального мислення спільність народів Балто-Чорноморського регіону, які разом становлять велику силу, є відроджується.

Згадаймо, хто з перших днів війни виявився нашим справжнім другом і підтримував нас на багатьох рівнях – від військового до гуманітарного, коли країни Західної Європи вже «поховали нас» і досі не поспішають. допомогти зі зброєю.

Очевидно, що лідери Франції та Німеччини не хочуть справжньої поразки Росії і хочуть якнайшвидше повернутися до співпраці з Москвою після війни, навіть ціною відмови від іншої частини території України. Перемога України також посилила б їхніх суперників: США, Великобританію, Польщу та низку менших європейських країн, а також означала б кінець німецько-французького панування в ЄС.

☑ Нова союзна спільнота створює нову історію

Наріжним каменем такої спільноти можуть і повинні бути лише Україна та Польща, які з 24 лютого стали набагато ближчими, ніж за останні 30 років. Спільний досвід, дивовижна залученість польського суспільства до допомоги українським жінкам, дітям та людям похилого віку, які змушені були шукати притулку в Польщі, а також потужна військова та дипломатична підтримка польської держави радують українців.

А героїзм українців імпонує полякам. Незважаючи на внутрішньополітичні протиріччя в питанні допомоги Україні, в Польщі склалася національна єдність. На щиру подяку українців за допомогу поляки щиро відповідають: «Дякуємо. Ми стоїмо на вашому боці, ви завжди можете на нас розраховувати, бо це теж наша війна».

Подяка мільйонів українців, які отримали підтримку у цей непростий час, відзначена такими ж сердечними вчинками з нашого боку – щирими жестами в особистому спілкуванні та соціальних мережах, упорядкуванням старих польських кладовищ, масовими маршами та концертами подяки. Усе це спонукає нас до переосмислення спільної історії Республіки Польща.
Московський наратив про «неусвідомлення малоросійським народом постійного гніту польських панів» нарешті відходить у минуле. Ми все більше дізнаємося про наш спільний культурно-економічний розвиток і про славетні перемоги над Москвою.

Звичайно, не зникають складні питання історичної політики, колективної пам’яті та трагічних сторінок минулого. Проте нова історія спільної боротьби набирає сили, а нові герої, відважні захисники Маріуполя, викликають однакову повагу та захоплення в обох народів.

Новий союз і щирі дії знищують ненависть, яка, натхненна й постійно розпалювана Кремлем, отруює серця обох народів протягом сотень років. Вона об’єднує нації більше, ніж будь-що в минулому, і закладає найкращий фундамент для спільного майбутнього.

Окрім протидії загрозі зі Сходу, побудова сильного регіонального блоку також збільшить вагу наших країн на Заході. На думку багатьох поляків, європейський центр бачить Польщу як свою відсталу і другосортну провінцію, яка має задовольнятися імпортом товарів низької якості, дешевою робочою силою і, безперечно, прийняти ідеологічний напрям і культурний вибір «старої Європи». А в разі опору, як важіль буде використано нібито порушення верховенства права чи екологічних стандартів.

Щоб зрозуміти, як сприймається така зверхність, достатньо згадати постійні закиди на адресу України у недоліках демократичних інституцій та постійний тиск на проблему всюдисущої корупції під час численних спроб підняти процес реальної євроінтеграції. Ніби сама Німеччина успішно протистояла російській корупції та пропаганді.

Навіть хрестоматійні приклади — очевидна схильність до російських грошей під час будівництва «Північного потоку-2», очолюваного головою дочірньої компанії «Газпрому», колишнім співробітником Штазі Маттіасом Варнайгом або колишнім канцлером Німеччини Герхардом Шредером, який лише нещодавно пішов у відставку з посади члена правління «Роснефти». директорів. Отже, чи є верховенство права та стабільні демократичні інститути Німеччини, до яких немає жодних претензій на підтримку цінностей ЄС, є запобіжником від довгострокової співпраці німецької економіки з кривавим російським режимом?

Обидві наші країни по-своєму відчувають лицемірство цих вчень. І це незважаючи на те, що влітку та восени минулого року Польща під обстрілом звинувачень у порушеннях прав людини наодинці захищала ЄС від цілеспрямованої міграційної кризи, організованої спецслужбами Росії та Білорусі для дестабілізації Європи, а тепер тисячі українців вже загинули і гинуть на захисті тих самих європейських цінностей, про які люблять говорити високі європейські політики.

☑ З’єднання потенціалів відкриває великі можливості

Здається, що наші проблеми та завдання стають все більш спільними, тому Польща та Україна – ідеальні партнери. Вісь Київ-Варшава загалом займає площу майже 925 тисяч квадратних кілометрів, 80 мільйонів людей, 500 тисяч військових, вихід до двох морів. У нас є величезні можливості, в які ми повинні інвестувати.

Так, Україна може розраховувати на кілька інших країн НАТО – США, Великобританію та країни Балтії, але межує лише з Польщею, яка пропонує нам майже весь свій потенціал. Хорошим прикладом є поставка ПЗРК, танків і самохідних гаубиць у ситуації, коли Польща ще не отримала замовлені у США танки Abrams та обіцяні Німеччиною Leopards.

Ми, у свою чергу, можемо поділитися з поляками величезним досвідом війни з російським ворогом, якого не має жодна з країн Північноатлантичного альянсу. Цей досвід значно сприятиме очікуваним вигодам від закупівлі систем Patriot, винищувачів п’ятого покоління F-35A, а Міністерство оборони планує придбати високомобільний реактивний вогневий комплекс HIMARS у США.

Ми повинні поглибити стратегічне партнерство між нашими країнами. Такий альянс має всі шанси побудувати сильний регіональний блок держав, який би протистояв загрозі зі Сходу та виступав би єдиним голосом у діалозі із Заходом. Вона стане значним гравцем у європейському та світовому масштабі та важливим елементом нової архітектури глобальної безпеки.

Оскільки інтеграція України з Європейським Союзом може зайняти для нас занадто багато часу, а інтеграція з НАТО через війну також залишається під великим знаком питання, першим кроком у цьому напрямку може стати приєднання України до Саміту трьох морів під час Ризького саміту. саміту 20-21 червня ц.р.

☑ Три моря

Можливості, які надає інфраструктурна та енергетична орієнтація Ініціативи трьох морів, були б дуже корисними для відбудови України від повоєнного спустошення. А розширення транспортного сполучення з Польщею та загалом з’єднання української газорозподільної системи з системою трьох морів – це завдання, важливість яких неможливо переоцінити.

Так, багато з цих речей на перший погляд можуть здатися дуже складними або навіть технічно неможливими. Проте всі амбітні та успішні глобальні проекти починалися з ідей та бачення, які надихали на дії. І навіть якщо ми зараз не говоримо про конкретні рамки та обриси, всьому свій час, якщо ми йтимемо в цьому напрямку, то в майбутньому вони будуть чіткіше стиратися.

☑ Як уникнути ворожих пасток

«Дух Міжмор’я» вже відродився і зміцнився. Це помічають і наші вороги, які намагатимуться якнайкраще використати всі перешкоди на шляху до польсько-українського партнерства. А їх чимало, особливо у сфері колективної історичної пам’яті та шкідливих стереотипів, де є широкий простір для провокацій, використання агентів впливу, корисних ідіотів, інтернет-тролів тощо.

Варто подивитися лише на останні спроби Кремля надути старі рани, примітивно витягуючи з нафталіну Януковича, який звинувачував Польщу в намірі анексії західних областей України. А Патрушев, голова Ради безпеки Росії, навіть уявляв, що Польща вже йде до їхньої окупації.

Усі минулі кривди вимагають діалогу та взаємного прощення, розуміння й поваги до поглядів іншої сторони на історію. З огляду на сучасний досвід, це вже не здається неможливим. Щоб пересуватися між цими рифами, потрібні витримка і мудрість, критичне сприйняття, але найбільше добра воля з обох сторін.

Діалог між істориками, безумовно, потрібен, але він може зайняти занадто багато часу і не дати достатніх результатів. Ми просто не можемо дозволити себе бути заручниками історії минулого, створюючи історію майбутнього.

Тому необхідний постійний діалог на рівні активних членів суспільства, громадських ініціатив, аналітичних центрів, на рівні простих міжособистісних стосунків, що супроводжується щирими жестами, що усуває недовіру на емоційному рівні, створюючи нову колективну свідомість.
До всього, що вже зроблено військовими, політиками, бізнесменами, журналістами, волонтерами та простими людьми з обох сторін, було б добре додати такий жест, як скасування указу про заборону розшуку та ексгумації поляків, які загинули в Україна в роки війни. Це було б поштовхом для подальших кроків у діалозі та співпраці, побудові союзу на основі українсько-польської дружби.

☑ «І знову, в ім’я Христа,
Ми воскресимо наш тихий рай»
Т. Шевченка «До поляків»

Ця війна і справжнє братерство, виявлені не на словах, а на ділі, вже показали мільйонам людей, наскільки ми близькі й потрібні один одному. Парадоксально, але це створює великі можливості для співпраці в нашому регіоні. Якщо ми їх знову витратимо, це буде наша стратегічна помилка, іншого шансу може не бути.

А російські пропагандисти та ідеологи нехай обурюються. Бо у Польщі небагато наших західних областей – їй потрібна вся Україна! Повністю і повністю. Дружній і братський. Завжди приємно приїжджати в гості до друзів, улюблених міст, місць історії та могил предків, займатися бізнесом, подорожувати та відпочивати. Їй, як і Україні, потрібна вся Польща.
 
Последние новости
Опрос
Скільки триватиме війна?
Менше місяця
13%
13%
Менше трьох місяців
26%
26%
До півроку
23%
23%
До року
15%
15%
Більше року
23%
23%
Оценки
Оцените действия игроков Динамо в матче с Мариуполем
Бущан
5,0
50%
Кендзера
4,0
40%
Забарный
5,0
50%
Сирота
5,0
50%
Караваев
3,0
30%
Сидорчук
6,0
60%
Шапаренко
6,0
60%
Буяльский
4,0
40%
Де Пена
4,0
40%
Цыганков
3,0
30%
Вербич
3,0
30%
Гармаш
4,0
40%
Тымчик
4,0
40%
Витиньо
4,0
40%