71-й день війни позначився кількома заявами з боку агресора, котрі чітко свідчать як мінімум про наміри не погіршувати ситуацію, якщо взагалі не про плани в той чи інший спосіб вийти з війни.

1. Голова «Ґосдуми» в ефірі радіо КП заявляє, що росія не завдаватиме ядерного удару – як мінімум, першою: «Что касается Российской Федерации, вы знаете, у нас это заложено только как возможность ответа на нанесенный удар. ...У нас это только ответ, это только в рамках обороны, если нанесут - мы ответим».

2. Путін в телефонній розмові з прем’єром Беннетом вибачився перед Ізраїлем за антисемітську репліку Лаврова про «Гітлера з єврейською кров’ю». Але в росії про це мовчать.

3. Лукашенко в інтерв’ю Associated Press позначив не тільки, що Байден головний гравець в ситуації з росією і Україною, але й виступив посередником від імені Кремля, подаючи сигнали щодо готовності Путіна до припинення війни: «И если только Джо Байден скажет: "Всё, мужики, повоевали, по-русски говоря, морды друг другу набили – давайте, прекращайте! Война никому не нужна, она невыгодна" - в течение недели всё прекратится!».
--
Все це пахне вже не імперською агресією, а звичайним таким політичним прагматизмом.

Ми бачимо явні ознаки бажання вийти з ситуації з мінімальними втратами. Бо людина, котра готова почати ядерну війну, не буде вибачатись за черговий ляп перед Ізраїлем. І не буде переконувати Захід через Володіна і Лукашенка (бо особисто переконувати Байдена – це буде повний провал, а через того ж Лукашенка - нормально), що він не настільки маніяк, щоб замислитись над його ліквідацією для попередження ядерної Третьої світової.

Хоча показово, що про вибачення російські ЗМІ мовчать. Тобто, існує величезна різниця між внутрішньою і зовнішньою інформаційною політикою. Назовні меседжі відправлені. А всередині жодних згадок про те, що цар прогнувся.

І ми знов приходимо до вже згадуваних в моїх текстах припущень щодо «віртуальної перемоги» як оптимального варіанту для Путіна. Цілком можливо, що «9 мая» Путін оголосить не всезагальну мобілізацію, як наполягають імперці на кшталт Ґіркіна, а «довгоочікувану перемогу над українськими нацистами». З публічною роздачею орденів і медалей «за звільнення України» і окремих міст, а також почесних знаків «Видатний антифашист» абощо. Окупанти проведуть парад в Маріуполі – і на цьому будуть сповзати з теми «досягнення цілей спецоперації».

В сенсі, росіян переконуватимуть, що всі цілі досягнуто, Україну демілітаризовано (з фото і відео розбомблених заводів), денацифіковано (з відео «каяття полонених нацистів»), Донбасу «принесено довгоочікуваний мир». Всім дякую, всі можуть розходитись.

Попри всі мої жарти я вкотре наголошую: Путін – абсолютно притомний, прагматичний політик. Все, що світу видається цілковито ірраціональним маніяцтвом, насправді цілком раціональне виконання запитів російського суспільства. Путін став таким президентом, якого хоче бачити середній росіянин. В 2000-му Путін пробував пограти в західника, в прагматичного ринковика й ліберала – але реакція росіян чітко показала, що це для них неприйнятно, вони свою владу бачать геть не так. І Путін став отаким – агресивним патріотом з червоною кнопкою (росіяни нею окремо дуже пишаються – що «можуть весь світ в руїни»).

Але всі ці ігри Путін готовий продовжувати рівно до тих пір, доки це напряму не загрожує його існуванню. А Захід явно вже дав зрозуміти, що готовий визнати Путіна непритомним маніяком і фізично ліквідувати як джерело ядерної загрози для планети. Отже, Путін взявся подавати сигнали, що він готовий до вирішення проблеми.