Знаєш що, друже, пробач.

Пробач, що я живу 20 років в Європі. Пробач, що я не побіг на передову, як деякі громадяни інших країн, бо я не вмію ніхуя, толку з мене там не буде.

Пробач, що я в Європі плачу податки, які також ідуть на допомогу зброєю. Пробач, що все, що я можу додатково - це віддати лише гроші, наскільки в мене є своїх.

Пробач, що я два тижні гризся з відділом кадрів у своїй фірмі, щоб вони допомогу Україні дали хоч на якусь нормальну медично організацію, а не якийсь йобаний червоний хрест.

І пробач мене особливо за те, що я тут чи не кожен другий день запитував хлопців і дівчат тут, як у тебе справи.

Будь здоровий, правда, я хочу щоб ти був живий і здоровий, як і твої рідні і рідні всіх тут.

Сподіваюся тобі буде легше, якщо в мене прилетить ядеркою, або якийсь йобонутий серб мене підріже десь на вулиці.