Головнокомандувач ЗС України
35 хв ·
#історії_героїв
«Я двічі був у ДАПі, але чесно скажу, що теперішні бойові дії набагато жорсткіші», – запевняє «Морячок»
На невелике село Мощун – стратегічну точку, яку конче необхідно було взяти росіянам, щоб вийти на Київ – ворог кинув усе можливе озброєння: точку «У», «урагани», «гради», авіацію.
– Сюди спрямували, без перебільшення, усі роди військ, – говорить боєць 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. – росіяни йшли з повним розумінням, для чого і як вони це роблять. Але вони йшли як загарбники. Ми ж захищали свою землю. І це головна причина, яка допомогла нам вистояти. За нами діти, яких треба обороняти.
Своїм позивним «Морячок» завдячує морській піхоті – з 2009 по 2012 рік він служив у першому окремому батальйоні морської піхоти, що базувався у Феодосії. З 2014 року захищав Україну на сході. Демобілізувавшись, повернувся до цивільного життя. Працював трактористом, виховував сина і доньку. Однак мирну дійсність перекреслило повномасштабне вторгнення росії.
– 24 лютого вранці я увімкнув телевізор і почув про ракетні удари по Києву. У військкоматі був того ж дня. Родині не сказав тоді, куди їду. Що відчував тоді? Страх за дітей. Коли був у АТО, був упевнений, що вдома вони у безпеці, цього разу дуже хвилювався, що мене не буде поряд з ними. Але я давав клятву морського піхотинця, присягався захищати свій народ, і повинен це робити, як і кожен чоловік у нашій країні.
#Україна_тримається_на_наших_плечах