Моя Україна осатаніла. У неї прокинулось щось давнє, давніше за козацьку вольницю, за гени варязької дружини київських самодержців, за криваве скіфське поклоніння мечеві чи за готську любов до бойової сокири. Якийсь прадавній жах, щось чорне і священне, суміш культу крові і культу ґрунту.

Моя Україна вже не хоче назад Крим і Донбас, виведення військ. Вона хоче крові, хоче перемолоти у добрива увесь контингент зайд. Вона хоче віддати водяникам кадирівців, лісовим мавкам - башкирів, а крилатим духам степу - колимських напівкровок.

Моя Україна довго була доброю і милою, але це виявилось тільки тимчасовою ситістю кривавих давніх божеств. Вона вже нікого не відпустить просто так. Вона хоче наростити шар гумусу, щоби знову стати доброю і ситою, хоч не відомо чи насититься вона надовго.

Олексий Бешуля