Фантастична історія з дуже сумним присмаком в африканському футболі.

Чи чули ви щось про Коморські острови? Я майже нічого не чув, окрім назви і загальної картини, що це не дуже розвинена країна на островах десь за Мадагаскаром. Тим більше, нічого не знав я про Комори у футболі. Як виявилося, там толком і знати не було чого донедавна. Ні збірної з хоча б скількись значимими результатами, ні гравців, помітних хоча б на клубному рівні.

Аж допоки цього року збірна тих самих островів не потрапила на чемпіонат Африки. Потрапила абсолютно сенсаційно, без жодних очікувань, адже в рейтингу ФІФА Комори посідають 132-е місце. Як виявилося, кілька років тому там з'явився якийсь ентузіаст, француз з коморським корінням, якого майже випадково призначили головним тренером. Гравців, з ким можна хоч на щось претендувати, в мільйонній країні не було, і той тренер, Абду, почав шукати, у кого там з французів хоча б трохи коморської крові. Назбирав збірну, де лише 2 гравці народилися на Коморський островах, з футболістів, які не виблискують в своїх європейських далеко не топ-клубах, але які повірили в його ідею.

В групі Комори потрапили на Гану і Марокко, які в Африці вважаються топами, і міцний Габон. Кажуть, що в країні, де майже 50% людей живе за межами крайньої бідності, не знайшлося ресурсу навіть на показ ігор своєї збірної. Але вона примудрилася вийти з групи, лишивши Гану позаду. Вийшли - і потрапили в плей-оф на головних фаворитів з Камеруна.

За кілька годин до найголовнішої гри в історії збірної Коморських островів, виявилося, що нема кому грати у воротах - у двох заявлених воротарів ковід, один травмований. Та і взагалі, через коронавірус вилетіло 7 гравців і головний тренер. На ворота став захисник зі скромними даними - 172 см росту і не дуже міцна статура. Мабуть, нікого міцнішого з хоча б якимись навичками голкіпера не знайшлося. Прямо перед грою щось там нашаманили з формою, і матч розпочався. Розпочався для Комор жахливо - вже на 7 хвилині червону картку отримав капітан, і андердоги лишилися в меншості.

Ні, вони не виграли в результаті, але примудрилися дати справжній бій фавориту, забити гол і закінчити турнір з почесною поразкою 1:2. Ось така африканська попелюшка, яка злетіла туди, куди ніхто не вірив, що то можливо. Тепер чуваки потрапили в історію, про них напишуть всі спортивні і не тільки медіа і агенти почнуть до них приглядатися значно більш уважно. А сумна і смішна історія з воротарем, який насправді не воротар, і на формі якого скотчем наклеєно номер 3, тільки посприяє цьому.

А головний сум в тому, що чемпіонат Африки настільки погано організований, що в тисняві перед грою загинули 8 людей і постраждало ще кілька десятків. Але то вже інша історія.