Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Звісно, свою частку слави здобула і Марина Абрамович зі "Стіною плачу", що скидається на химерну помісь ожилого "Чорного квадрату" Казимира Малевича з друзками Кришталевої домовини пушкінської Мертвої царівни.

Але "Стіна" разом з іншими шедеврами команди Іллі Хржановського – "Синагогою для роздумів" на православному цвинтарі та виючим з ранку до ночі "Дзеркальним полем" на цвинтарі єврейському − свого часу просто знайде своє місце як черговий дивовижний експонат меморіального парку "Бабин Яр".

Усі ці "талановиті" витвори є лише наочною маніфестацією того, що сьогодні будь-який простір, включно з місцем останнього спокою десятків тисяч безвинно закатованих людей, не захищений від вторгнення знахабнілих "геніїв", які понад усе в житті ставлять своє "самовираження" та самозамилування.

https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/10/19/160326/

ну ми живимо в інформаційну еру
зара що митці що аналітки - всяк лише шукає площадку для сублімативного ексбіціонізму!