Популярною розвагою у Львові в ті часи було втягування росіян для розваги в розмови про те, як у Радянському Союзі все є — і, звісно, воно більше, ліпше і чудовіше, ніж у Львові. Лем згадує це в такій версії: "А копальні аґрусу у вас є?" — на що кожен росіянин буцім автоматично відповідав: "Звичайно, що є".

Ванда Оссовська та Кароліна Лянцкоронська той самий жарт описують у версії: "А є у вас Копенгаген?" — "Да, канєшна, у нас многа капенгагена". Натомість Барбара Менкарська-Козловська цитує довший діалог, у якому львів'янин від відносно змістовних запитань на зразок: "А цитрини у вас є?" — переходив, кепкуючи з росіянина, до: "А холера у вас є? А раптова смерть із бурячками?" — на що той автоматично давав ту ж відповідь: "Та є!".
.....
Лем, посміюючись, згадував, як росіяни намагалися їсти косметику чи нафталінові кульки, бо ті були апетитні на вигляд, а іноді навіть приємно пахнули, тож вони вважали їх солодощами.

В інших спогадах я читав про те, як червоноармійці вперше побачили дитячі брязкальця, зубні щітки чи сантехніку. Львів'ян смішили дружини радянських командирів, котрі дефілювали містом у шовкових нічних сорочках, які вони вважали вечірніми сукнями. (с)

Су про щось таке здається вже розповідав...