Узагалі українці як аудиторія не дуже чогось варті для виробників розваг (а професійний футбол це видовищна розвага)

ЗМІ та телеканали теж в олігархів (як у СРСР, тільки "серйозні люди" замість політбюро КПРС)

Кіно як і в СРСР на державній тітькє

Музика переважно інвестиції в майбутні корпори / ДР / весілля дітей олігархів (тут існує хоча б якась комерційна складова, може, тому в нас біль-менш притомна естрада плюс виробництво музики порівняно дешеве)

Книговидавництво це хобі: пишуть переважно ті, хто мають вільний час і достатнє існуюче джерело доходу (окрім 2-3 навіжених типу Кідрука, який для промоції книги об'їжджає під сотню міст та викладає на сайті формулу для розрахунку привабливості міста з точки зору відвідування під час піар-кампанії). Видають книги теж тільки ентузіасти, бо майже кожен інший бізнес в Україні більш привабливий для інвесторів.

"Маємо те, що маємо".