Сьогодні ,4 квітня , моїй мамі Мицик Ользі Іванівні виповнилось би 74 роки ,але, на превеликий жаль ,,наприкінці квітня -5 років тому вона пішла з життя( від страшної хвороби раку. ) :(

Багато нинішніх жінок та чоловіків з Черкас та не тільки "пройшли через їїї руки "-бо працювала вона все життя лікаркою (акушер-гінекологом) За все життя вона не зробила жодного аборту-бо була противнецею такого "вбиства дитини"

У Черкаси мама приїхала у першій половині 70-х років

Вона працювала спочатку у жіночій консультації на Котовського (у 70-х- нині це Грушевського) ,а у 80-х по 2000-ті працювала у жіночій консультації на Енгельса (нині Чорновола) Жіночі консультації відносились до Пологовому будинку Черкас на Чехова , де вона чергувала у нічні зміни У середині 80-х у Черкасах відкрили 2 Пологовий будинок у ПЗР ,але вона відмовилась переходити-хоча було б ближче до роботи

Ще, навчаючись у Київському медичному інституті ,спочатку на вечірньому відділенні , а потім на стаціонарі вона підробляла у лікарні у родіології ,,де суттэво підірвала здоров"я(пізніше намагалися знайти документи, які підтверджували це ,але нажаль ,щось трапилось з архівом)

Мама завжди допомаала іншим -взагалі забуваючи про себе Вона була "сестрою милосердя по життю"

Багато сил віддала мені(і брату) і я їй сильно вдячний за це-бо з дитинки з букетом хвороб дуже страшних виріс чоловік ,який попри всі життєві негаразди та удари долі намагається боротися у цьому буремному житті та сподіватися на краще

"Життя-це боротьба" (с)

Коли в дитячому садочку(одному з 3-х ,де був) провели повне медичне обстеження-з"ясувалося ,що в мене набагато більше серйозних хвороб чим думали Окрім кривих ніженьок ,проблемами з моторикою рученят, заїкання та невимовляння майже полоини звуків в мене був катастрофічний зір-10 відсотків на одне око та 50 на інше

Але батьки не "опустили руки" й приклали дуже чимало сил ,,щоб "поставити мене на наги" та адаптувати до життя

Багато "намучились" й зі старшим братом моїм (але вже з інших причин - там забралися сили життєві у нас всіх-,,але у мами найбільше)

Мама завжди була "бійцем" й у часи 4 стадії раку мужньо переносила біль ,намагаючись майже не вживати анальгін (про уколи й мови не було з багатьох причин)

Вона казала що організм швидко звикає до ліків та перестає боротися Була проти уколів -оскільки не хотіла ,щоб про це дізналися наркомани ,які часом лазили у нашому дворі

Моя мама як і тато-стали для мене "життєвим орієнтиром"-прикладом Вони були бідні ,але дуже чесні та порядні люди, ,а саме головне-добрі й зробили дуже чимало добрих справ

Вони подарували мені надію
Мамо , я люблю тебе і мені так тебе як і тата не вистачає !
З повагою,,Мицикк Ю М (Черкаси)