От де справжній олдскул а не то шо сійчас!:

До теми фанатів та їхньої субкультури.
Якось у 2009-му кілька місяців працював журналістом. Знайшов от учора на гугл-диску цікавеньке інтерв'ю з фанатом київського ЦСКА (сам ЦСКА почив у Бозі десь 12 років тому). Як на мене - найкращий мій матеріал за кілька місяців роботи (мене звільнили, і слава Богу :) ). До слова, хлопчина той відвідував театральну студію, та і взагалі, здався мені дуже врівноваженим і адекватним :)
'У 2005-му друзі запросили на футбол Карпати - ЦСКА. Приходжу, а мені роздають капи, бинти. Кажуть, то ми пожартували. Поїхали в лісочок за містом битись із львівськими, 150 на 150. Було страшно. Знесли їх за три хвилини, мені сподобалось, це крутіше за секс! Коли всі разом, тебе підтримують – це ні з чим не порівняти.

Червень 2005-го. Севастополь. Перший мій виїзд. Нас 54. Мені кажуть: ти здоровий, іди ставай у перший ряд. Коли бачимо: йдуть севастопольські хули, а їх більше від нас утричі! Шок. Мужики під 30, не те що ми. За 2 хвилини на нас живого місця не залишилось, дехто втратив свідомість, нас добивали ногами. Хотів зав'язати.
За півроку: “Треба йти на Чернігів. Їх 20, нас 15. Битимешся?” Кажу, так. От, думаю, знову попав. Зима, сльота. Чернігівські понабирали спортсменів. Кажуть: “Якщо завалите нас, виставляємо два ящики пива”. Почали. Кидаю чувака через стегно, він лежить. Почав добивати, він: “все-все”. Відхожу, а він мені в потилицю. Ну, далі я його не жалів. За 3 хвилини ніхто не ворушився. Валяються, як снопи, і тут раптом лижник проїжджає. Смішно було. Свою обіцянку фани “Десни” виконали, потім душевно посиділи за пивом.
2007 рік. Липень. Б'ємося зі збірною Львова у них. За містом, десь 150 на 150. Два перші ряди у них – здоровенні поляки. Тричі колонами сходились, мінялись рядами. Зрештою, вони посипались, як доміно, і почали тікати у ліс. Ми їх нагнали й перебили. Потім хотіли нам помститися, та ніяк не виходило – накривали менти.
2008. Нас, троє “коней”, поїхали зі знайомими “хохлами” в Охтирку, так, просто, повисіти, відпочити, попити пиво. Нічого поганого не робили, хіба що хтось морозиво якесь вкрав. Із вулиці охтирські почали жбурляти камінням у наш сектор. Плюс до сектора підійшло двоє, мовляв, йдіть сюди, ви там когось образили. Кого хто образив? Менти до нас - “викиньте фаєри”. Хто викинув, хто ні. Зібрали усіх фанатів в одну купу. Ми тікати. Вони: “куди ви, пси, побігли? Стояти!” Дали дівчині кийком по голові. Почали кидати в них сідушками й фаєрами, інакше б пов'язали. Після матчу тікаємо, скоренько ловимо таксі. Кажемо, на вокзал. Таксист нас повіз на великій швидкості кудись не туди, звернув на узбіччя в бік лісу. Довелося вирубити його в щелепу. Вийшли з машини, пройшли трохи, назустріч нам місцеві. “О, київські? Бий київських!” Що далі біжимо, то більше народу за нами женеться. Бабусі ловили за руки і ноги, діди, шпана... Хтось дав мені палицею по ногах, падаю, думаю, зара смерть буде. І тут їде маршрутка з нашими пацанами, вони нас підібрали. Так і поїхали до Києва. Я тоді в 11-му класі був, вступати треба було, хотів знову кинути. Але передумав.
Серпень 2008-го Перед розпуском ЦСКА грали товариське дербі з Арсеналом. Гнали на їхнього воротаря Реву, що колись грав за нас: “Ти безголовий!” Він відповідає, ми далі катимо бочку. Дражнимо їхнього негра, мовляв, ти мавпа. Після матчу думали з арсеналівцями битися, аж тут на нас чекає “динамівська” основа. Заруба була ще та, 120-140 на 150. За 4 хвилини нас знесли, але то не страшно. Побились дуже класно, показав себе з сильним суперником. Ми вороги, тому було дуже жорстко, вони знімали в нас футболки й били по голому тілу, ходили по головах.
Коли ЦСКА розформували, було таке враження, що втратив улюблену роботу. Мені український футбол загалом байдужий, я люблю свій клуб і ні до кого не пристану. Хоч ЦСКА більше програвав, ніж навпаки.
Зараз просто тренуємось в залі. Поводимо себе скромно, не палимось, але бєзпрєдєльнічати стали більше. Наша “банда розбійників” разом з фанами Динамо та Оболоні “приймає” фанатів з маршруток, потягів. Заходиш у маршрутку для розвідки. Ти нічого не має проти людини, але автоматично дивишся на кросівки,одяг, думаєш, за кого він, він на тебе теж нелюб'язно зиркає. Недавно от прибили рубінівських. “Хохли” їх не дістали,а ми змогли! Ти почуваєшся розвідником, скаутом, це такий класний ікстрім!
Або взнаємо, що, наприклад, черкаські хули будуть в такому-то барі о такій-то годині. За чотири години ми вже в Черкасах біля того бару. Валимо їх, а потім засовуємо в кармани візитки, мовляв, ви познайомились із Mad Horses.
Багато грошей не витрачав – всього 40 грн на місяць. Фаєри, димовухи купляв. Був із командою на всіх матчах вдома й коли міг – на виїзді. Якщо дилема – підтримати команду на стадіоні чи всипати хулам суперника, виберу друге.
Не думай, що фани - це бидло і придурки. Ми просто так розслабляємось, а в житті - звичайні люди. Відірваних неадекватів у нас лише відсотків 20.
Мені не потрібно чимось жертвувати, воно є – і все. Ну, кудись з дівчиною зайвий раз не піти. Звісно, близькі переживають, мовляв, дибіл, тебе ж покалічити можуть. Якось треба було збиратися на виїзд, а в дівчини день народження. То я в останній момент передумав їхати, хоча збирався. Кохана все-таки важливіша.
У нас усіх є зуб на “Динамо”. Це нас і тримає разом. Віримо, що колись помстимось.' (с)