Вангую , что Михаличенко ждет судьба Буряка :

після двухрічної перерви у тренерській роботі, у червні 2005 року Буряка запросили очолити київський клуб. Першим матчем за клуб на посаді головного тренера був матч за Суперкубок України. Тоді «Динамо» лише по серії пенальті програло все тому ж «Шахтарю». Чемпіонат України команда почала досить неоднозначно: «суха» домашня нічия з запорізьким «Металургом», виїзна перемога з київським «Арсеналом» (1:2), перемоги над алчевською «Сталлю» (4:0) і в Ужгороді з «Закарпаттям» (1:2) .В підсумку — лише третє місце в чемпіонаті. А вже у серпні «Динамо» вперше за 9 років не подолало кваліфікаційний етап Ліги чемпіонів, поступившись швейцарському «Тюну».[1]. Пішов з посади Буряк після наступного матчу чемпіонату України, в якому «Динамо» насилу виборола нічию в домашньому матчі з Іллічівцем — 1:1.

Лише через 6,5 років Буряк знову став тренером — футбольного клубу «Олександрія», де працював лише кілька місяців, не вигравши жодного матчу з п'яти зіграних.