Про жодну романтику й затишність не могло бути й мови. Піреї — не Афіни. І перші натяки з’являлись вже по дорозі до стадіону: з вікна автобуса (дістатись до стадіону можна спокійно на метро чи трамваї, зупинки розташовані недалеко від арени) проглядалось все менше дерев, архітектура суттєво спрощувалась, будинки ставали бруднішими. Це в Афінах можна насолоджуватись вечором біля підніжжя Акрополю, забуваючи про життєві проблеми, навіть про те, що незабаром футбол. Пірей ж, як-ніяк, є промисловим центром. (с)

карочє тє промишлєнниє райони мабуть всюди так...