Роман «Лазарус» Світлани Тараторіної – один із фіналістів нинішньої літературної премії «ЛітАкцент року». В цій книжці читачі опиняються в «альтернативному» Києві 1914 року.

Отже, як зазначалося, події роману відбуваються в місті Києві зламного 1914 року, проте, сказати б, в альтернативній реальності, притаманній історичному фентезі. Її головна особливість полягає в тому, що в Києві Тараторіної поряд із людьми живуть представники інших, так званих «людиноподібних» видів, або «нечисті». Їхня строкатість невичерпна. Тут і чорти, й русалки, відьми, водяники, упирі, вовкулаки, алконости, перелесники та багато інших. Їхнє співіснування з людьми – досить специфічне, навколо нього, власне, й розгортається основний смисловий конфлікт книжки. Річ у тім, що люди тут посідають панівне становище. Вони – громадяни першого ґатунку цілої імперії. А «людиноподбіним» узагалі дозволено жити й мати певні права лише в Києві та довколишніх регіонах, відомих під загальною назвою «Межа» (імення з надпрозорим натяком).