Священик Ігор Савва служив у Московському патріархаті 24 роки. Але цієї весни його у супроводі спортивних молодиків буквально виставили на вулицю з уже рідного храму Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Особисто митрополит Запорізький та Мелітопольський Лука заборонив священику служити в УПЦ МП і позбавив парафії, якій він віддав велику частину свого життя.

Шоковані прихожани намагалися захистити свого священнослужителя, але марно. В результаті вони також пішли з храму – разом із отцем.

Чим же завинив Ігор Савва перед Запорізькою єпархією МП? Виявляється, керівництво церкви покарало священика за незгоду з проросійською позицією церкви, молитви за перемогу української армії та відмову згадувати у богослужіннях російського патріарха Кирила.

Примітно, що отець Ігор покинув УПЦ МП ще тоді, коли розмови про автокефалію для української церкви ще навіть не велися. Тож наразі він, разом із прихожанами, облаштував невеличкий храм у маленькому офісному приміщенні, де й проводить служби в очікуванні на єдину українську помісну церкву.

Напередодні історичного Собору, священик із Запоріжжя розповів спецпроекту "Вибори вибори" про власний шлях до Бога та української ідентичності.

Як ведеться пропаганда в УПЦ МП? Чи правда, що всі священики та прихожани церкви проти України та автокефалії? Чи існує тиск на священнослужителів під час виборів?

Читайте у нашому відвертому інтерв'ю.
https://vybory.pravda.com.ua/articles/2018/12/14/7149809/?fbclid=IwAR1eQR1BuBfoLrEcSYbOMcholpchCQx_Vc_EbzBz9w-iXKdcu6zA2gzyNuo

– Що стало останньою краплею, за яку Вас позбавили парафії?
– Причин було кілька, у тому числі груба політизація церкви і моя з цим незгода. Я все менше знаходив своє місце в ситуації, коли збираються священики з митрополитом і ведуть повністю ворожу розмову.

– Наприклад?
– Одного разу у нас були збори благочиння – це, так би мовити, церковні райони. Єпархія ділиться на благочиння, а благочиння – на парафії. І от ми зібралися, і священики починають розповідати, що у нас будуть відбирати храми. А ця тема в МП давно вже мусується, мовляв, ми у ворожому оточенні, люди нас ненавидять, скоро будуть забирати храми, і треба протистояти, захищатися.

А від кого захищатися? Один, наприклад, говорить: "Треба створити загони, щоб вартувати при храмах і відбити атаку "бандерівців". А інший взагалі в раж увійшов: "Треба подзвонити в "ДНР", щоб прислали нам підмогу!". Ну, як бути присутнім на таких зборах? Я встав і спокійно сказав, мовляв, друзі мої, ви змушуєте мене звертатися в СБУ. І щоб цього не слухати, я покинув збори і пішов.

Або така історія. Ще на початку 2014 року наш митрополит Лука зібрав всю єпархію, все духовенство, з представниками приходів, з мирянами, і поставив кілька запитань: "Чи варто "врачевать" розкол? Чи варто шукати зближення з Київським патріархатом? Як ставитися до війни, до України, до зміни влади?". І постановили два пункти: сепаратистських і радикальних настроїв не підтримувати, сприяти "врачеванию" розколу.

Коли почали ці пункти розглядати, виявилося, що всі присутні – сепаратисти, всі проти України, за єдність з Росією, тому що тільки в Росії порятунок. За другим пунктом виявилося, що як же ми будемо єднатися з проклятими розкольниками, якщо вони не повзуть до нас на колінах з покаянням? От вам і збори