2panch (10.09 в 09:17) № 1460350

откуда мнєніє шо ми нііпацца сільни і значіт много должни?
-----------------------------------------
Вважаю, що корені в схильності українців робити героїв з першого ліпшого пересічного (типу Савченко). Тобто, в нас найкращі в світі футболісти і тільки недолугі тренери всю кар'єру заважають їм заграти на рівні Кана, Нести, Зідана та Роберто Баджо.

Друге це хибні виводи із спостережень, можливо, для цього є якась назва типа "помилка того, хто вижив". Часто-густо очікування будуються на тому, що якась збірна із (ніби-то - це ми розглянемо пізніше) слабким складом добре виступає, тому чому ми не можемо рівнятися на це? Але спостереження стосуються лише вдалих виступів модельної збірної, а не в цілому виступів. Тобто, ми маємо рівнятися на Ісландію, але ту, що вийшла в 1/4 Євро, а не ту, що програла Швейцарії 0:6, хоча різні боки однієї медалі. Тобто, хочемо, аби життя давало нам тільки білі смуги зебри. Власне, братський народ ще сотні років тому вигадав про це прислів'я: "і рибку с'єсть, і на хуй нє сєсть".

Третє є похідним від першого. Через невиправдано завищені оцінки футболістів, до чого додається те, що українці дуже рідко цікавляться тим, що відбувається за межами рідного села, якщо не за тином рідного двора, через це у вітчизняних експертів футбольних ресурсів з'являється хибна уява про рівень гравців збірних, з якими порівнюють нашу. Там можуть виступати дуже класні гравці, але через те, що їх не розгледіти крізь шпаринку в паркані, яким добровільно огородили себе від подій у світі співвітчизники, тому їм здається, що ці гравці ніхто.