24-го числа текст Акту проголошення незалежності був надрукований і поширений серед депутатів. Його всiм роздали, уже всi той текст знали. Почалося засідання і треба подякувати Кравчуку, що вiн не вiдхилив цю iдею. Бо можна було її взагалi втопити або сказати, що ще не час, або iнше питання запропонувати. Вiн узявся за це дiло.
Виступив Володимир Яворiвський, зачитав Акт. Тодi голова фракції комунiстів Станіслав Гуренко сказав, що їм необхiдна перерва. Вони пiшли вниз, там є кiнозал. Зiбралися всі комунiсти, i вiн їх питав: "Що будемо робити?" Хтось каже: "Та чим же ми провинилися, щоб проголошувати Україну самостiйною державою?"
Але атмосфера, яка тоді панувала у нас, залежала вiд того, що робилося уМосквi. Єльцин тоді дуже круто говорив проти комунiстiв. I в повітрi носилася думка, чи не почнеться зараз їх виловлювання – так, як було в Угорщинiв 1956 роцi? Їх тодi ловили по вулицях i заганяли ножi просто всередину. Вони лежали на асфальті, аж поки їх через два днi почали пiдгрiбати...
Отже, така атмосфера була трошки в повiтрi. І Гуренко з комуністами вирішили, що вони проголосують за цей Акт. Вони виходять з тієї кінозали, пiднiмаютьсяi голосують разом з нами. (c)

вірю
але потім з часом все стало на свої місця
хто за Незалежність а хто проти