Знов на характері переграли. У цьому матчі не втримали центр поля, тому Шахтар, коли отримував м'яч, тримав його подовгу - біля штрафної та в самій штрафній. Це призвело до великого навантаження на захист. Але захист зіграв добре, хоч із надривом, часто-густо в останню мить, але всі чотири захисники добре впорались. Морозюка навчили грати в захисті, для цього довелося пожертвувати грою в атаці, але ж він врешті-решт захисник, тому краще вже так. Кадара вже й не дуже хочеться продавати.

Центр поля програли. Чи це Фонсека попрацював, чи це змінився підхід Хацкевича щодо протистояння в центральній частині, але минулого сезону, коли Шепєлєв персонально грав проти Фреда, у центрі Динамо переламало гру якщо не на свою користь, то до рівної боротьби. Цього разу уся трійка ЦПЗ скупчилася на досить малому клаптику перед штрафною по центру. Таке відчуття, що головним було завдання не дати робити фірмові проходи бразилам із фланга в карний та давати наскрізні передачі ЦФ, як то Шахтар грає з часів Брандао. По центру вдалося нівелювати небезпеку, Мораєс був змушений більше взаємодіяти із півзахистом поза штрафною, але це скупчення дозволило кротам більш вільно почуватися на флангах, благо Данченко ще слабкий та й захист зіграв надійно.

В атаці те ж саме. Критика Бєсєдіна трохи несправедлива, адже він отримує м'яч тіко після довгих виносів і з кожним матчем він виграє все більше боротьби за ці виноси. На жаль, у цьому матчі вінгери занадто глибоко розташувалися на допомогу крайнім захисникам, тому скидки чи паси йому давати було нікому. А власноруч впоратися із усім захистом суперника можуть виняткові футболісти на кшталт Грізманна. Звісно, Бєсєдін міг би частіше розганятися для виносів, але для цього потрібний синхронний старт 3-4, що в цьому матчі майже не було. Центр поля все ще тільки для руйнування, побудувати комбінаційний футбол, мабуть ,уже і не намагаються. Із Шахтарем я спокійніше почувався, коли м'яч був у кротів, аніж у наших у намаганні побудувати позиційну атаку.

За умов таких нервів, неможливості не те щоб пасуватися на швидкості, а взагалі пасуватися, навіть простесенький пресинг кротів призводив до втрат чи безадресних виносів. До речі, тут пан адмін посміхався із слів головного тренера щодо креативних захисників, але ж, по-перше, добра гра в пас стає обов'язковою вимогою для захисників та воротаря взагалі в сучасному футболі, по-друге, швидкий перехід в атаку, минаючи центр - від цієї тактики Хацкевич точно не відступиться до кінця, переможного чи ні. Недарма Алібеков грав у центрі захисту на зборах, тому що його вміння віддати пас важливіше невміння грати на цій позиції.

Ну й Циганков це поки що єдина світла футбольна голова із великим футбольним інтелектом. Цього матчу він мало зустрічався із м'ячем, але кожного разу він демонстрував швидкість та нестандартність рішень, своє прагнення щось зробити корисне, а не тільки швидше позбутися кругляша, що так підступно ганьбить твої дерев'яні ноги. Вербич із більшим досвідом: грав простіше ,але частіше опинявся у вигідних ситуаціях.

Характер є, бажання є, гра є тільки в захисті поки що.