Нарешті не соромно. Це, здається, найпопулярніша реакція на цьогорічного представника України на Оскар. Стрічка «Рівень чорного» Валентина Васяновича вперше не викликала бурхливих сварок у кінотусовці та практично усі згодилися, що це направду найдостойніший варіант з усіх можливих

Фільм у прокаті з четверга, відтак кожен може піти до кінотеатру і оцінити його на свій смак. Але попереджаю, що «Рівень чорного» – робота глибоко авторська, експериментальна, що робить її складною для сприйняття масовою публікою. Втім, саме це водночас і є її сильною стороною у змаганні у номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

«Звичайна справа» – перший ігровий фільм Васяновича. У ньому мова йде про психіатра Толіка, у якого все погано. Робота не подобається, сім’я – таке собі, життя – біль. Одного разу він не витримує, лупцює пацієнтів і пише заяву на звільнення.

У героя є друг, який втягує його у свої дикі авантюри. Сам він нормальної роботи не має, але здатен вигадати фантастичні речі. Наприклад, зібрати гівно з усієї України, кинути його у один з реакторів на ЧАЕС – хай воно кипить і виділяє метан.

У «Креденсі» головний герой теж нещасний. У героя – скажена теща, яка хоче змусити його зробити дитину іншій своїй донці. І тут знову разом з долею персонажів описується доля країни.

Тепер про «Рівень чорного». На прем’єрному показі «Рівня чорного» із залу вийшло кілька людей. Я почула обговорення групки жінок, які стверджували, що стрічка нудна. А сцена сексу у машині – неправильна. Бо хто при здоровому глузді займається цим у багажнику машини.

Направду, кіно не для всіх. Хоча, незрозумілим його назвати важко. Масову аудиторію воно відлякає швидше повільністю і відсутністю розмов.