Сам переможець референдуму-1966 в обов’язковому «інавгураційному» інтерв’ю зазначив, що він бачить футбол зсередини, тож і сприймає все на полі по-іншому, ніж уболівальники та журналісти. До своєї чільної трійки включив би Шестерньова, Турянчика і форварда бакинського «Нафтовика» Едуарда Маркарова.

«Що означає бути абсолютно найсильнішим? – поставив він зустрічне запитання журналістові. – Поєднувати в собі переваги і найкращого воротаря, і найкращого захисника, і найкращого нападника? Це неможливо. Ймовірно, визначають у таких референдумах не найкращих, а найпопулярніших. Чи не буде так правильніше?»

Своїм же визнанням, наголосив, більше завдячує колективові, в якому відіграв уже цілих десять років: «Якби не мої товариші, якби не наша тактична організація гри, не бувати б мені ані бомбардиром, ані найкращим гравцем сезону... Мені дійсно гралося якось вільніше. Але я вважаю, що це сталося, головним чином, через організацію гри. В мене не було твердого, жорсткого завдання, я грав у залежності від обставин. Але ж таку свободу дій мені створили партнери, а також спільний план, якого ми всі дотримувалися».