Під час роботи над першим номером обійшлися без наукового редактора. Молоді люди працювали над журналом сім місяців — редагували, вичитували, перевіряли кожен сумнівний момент. Та коли їхня праця нарешті дійшла до читачів, ті разом із позитивними відгуками почали вказувати в соцмережах і на помилки. Але без докорів, а радше щоб допомогти стати кращими. Наприклад, львів’яни Марта Льода та Максим Плевако надіслали в редакцію листа, підкріпивши до нього сторінки «Куншта», помережені правками. Так розросталася команда — після того випадку львів’яни регулярно вичитують «Куншт» як наукові редактори. Штатних рецензентів немає, але на кожну тематику стараються знайти експерта — щоби звіритися.

Наразі «Куншт» тримається здебільшого на ентузіазмі. Спільними зусиллями небайдужих до науки людей за неповних два роки вийшло шість номерів журналу, сто з лишком сторінок кожен. Найважче завдання — знайти авторів, які могли би фахово та зрозуміло писати на різні теми. Редакція відправляє безліч листів-запитів як українським, так і зарубіжним вченим. Буває, що останні ігнорують. Натомість спільнота українських науковців дуже добре знає одне одного — якщо хтось не професіонал у темі, він обов’язково допоможе з контактами того, хто більше на цьому розуміється. Під час таких «рукостискань» «Куншт» і знаходить своїх авторів.