Достоєвскій послідовно обстоював російську імперську політику. Висловлював ідеї захоплення Константинополя (Стамбула) як результат «добровільного» служіння російського народу за братів у вірі і крові слов'ян та проти невірних: «Золотий Ріг і Константинополь — все це буде наше...». При цьому визнавав, що навіть серед слов'ян багато хто вважає росіян за варварів (с)

Мав яскраво виражені проросійські шовіністичні та українофобські погляди. Він вважав Російську імперію найвеличнішою державою, а російську літературу — провідною літературою світу та рушієм цивілізаційного прогресу. Достоєвський відмовляв у праві на існування не лише українцям, а й іншим слов'янським народам, вважаючи існування їхніх національних культур перешкодою на шляху розвитку російської цивілізації. Відоме його висловлювання з цього приводу за 1876 рік:

«Серб, малорос тощо, який співчуває рідній мові, рідній літературі рішучо шкідливий член суспільства. Він гальмує справу загальної освіти, загальної великоруської літератури, в котрій ввесь порятунок, уся надія. Він (ред. "малорос") гальмує, поступ цивілізації, створеної самим великоруським народом, що створив найбільшу державу. Тільки великорос великодуншо й чесно дивиться на всі національності, без усякої злоби і упередження, тим часом як малорос, наприклад, вічно держить камінь за пазухою і не може ставитись до великороса інакше як з ворожістю"» (с)